Головна » 2014 » Вересень » 15 » «Роги та копита», або Ми йдемо шукати!
12:09 «Роги та копита», або Ми йдемо шукати! |
"Вороб`янінов ніколи руку не простягав !... Так простягнете ноги, старий дурень!" Цитата з чудового твору наших земляків ІЛЬФА і ПЕТРОВА крутиться у мене в голові. Два звичайнісіньких авантюрних романа запропонували читачеві таку галерею образів і гостроту висловів, що були розірвані на цитати, пережили своїх авторів, середовище і країну, про яку в них ідеться. Я щиро заздрю тим, хто ще не читав цих творів: в них попереду таке задоволення! Тільки ніяк не очікував, що прийдеться і мені приміряти "майже новий " дореволюційний піджак Іполіта Матвійовича, тобто просити гроші у незнайомих людей. Єдине, що втішає, не для себе і не "заради користі", і навіть не "за повелінням жінки, яка мене послала", роблю я це. Країна моя в біді! Справжню державу, тобто політичну інституцію, ми так і не спромоглися створити, а зараз на очах втрачаємо її географічну складову - територію. Безглузді авантюристи, поряд з якими Остап БЕНДЕР - янгол, поєднали свої зузилля з підступним сусідом і палять, руйнують все, що не можна вкрасти. Вже не дурні речі йдуть до нас зі Сходу, а труни та біженці! Не всидиш біля телевізору, не сховаєшся за улюбленою справою... Треба щось робити, та не складу думки, що саме. Ніяких справжніх грошей не маю, оскільки все життя працював на державу, яка цінувала мої зусилля і повну шухлядку з різноманітними дипломами та посвідченнями не набагато вище славнозвісного прожиткового мінімуму. Гадали, мабуть, недолугі наші лідери, що збудують державну цитадель на ті гроші, які мені не доплатили. Та Бог - не фраєр, кажуть в Одесі, і держава перша попросила мене про допомогу, а в мене нічого коштовного і нема! Ось і пішов я на людне місце біля ринку просити допомоги для армії, яку ще треба відновити. Не один пішов, а разом з громадською організацією, та й опинився в цій справі далеко не першим. Враження таке, що просять всі і срізь: на лікування дітей і дорослих, на допомогу військовим і мирному населенню, пораненим і сім`ям загиблих...Зветься це закордонним словом "волонтерство", а на українську перекладу не інакше, як «добровільне жебракування». Ще один синонім маю в недосконалій своїй мові -"злидні, злиденство", та й воно звучить не краще! Але оскільки я вже тут, не краса слів мене турбує, а те, що мало подають. І в більшості своїй розстібуються такі ж худі гаманці, як у мене. Велика кількість людей сором`язливо опускає голову: нема чого подавати! Нечасто, але звучать вагомі аргументи: нікому не вірю, армію має утримувати держава!... Я б сам із задоволенням погрався в слова, пошукав у відвертій дискусії винних, та кажу ж вам - біда, і тому потрібні не аргументи, а гроші! Де їх шукати? Мабуть там, де вони є! В десяти кроках від мене сидить міняйла - пика з халабуду: «рублі, долари, євро...» На наш намет дивиться, як на філію психо-неврологічного диспансеру. Ні, про експопріацію я не мрію. Я повертаюся думкою до держави: а чи плате він їй податки? Питання риторичне, бо такого виду підприємницької діяльності немає. А таксисти на власних автах з легкоз`ємним гребінцем? Про одного з них я точно знаю, що він давно "безробітний", проте не тільки не схуд, а ще й машину поміняв на багато кращу. Гроші бабуся залишила? Так і спадщина підлягає оподаткуванню! До недавнього часу я платив зі своїх статків близько 700 гривень всіляких відрахувань, тепер сплачую більше. А вони? Оскільки ключовим словом в моїх роздумах було "податки", я й зазбирався до податкової. Шукати гроші, які так потрібні зараз на зброю і набої, на техніку і харчі для війська, я пішов до Центральної МДПІ не один,а запросив з собою товариша. Це для того, щоб була впевненість: слухатимуть більш уважно, та й свілдок буде надійний, який підтвердить у випадку чого, про що йшла розмова. Роль його була обмежена звичайною присутністю при розмові, бо з багатого свого досвіду знаю, як вміють наші службовці "вільно поводитися з інформацією", а тому бажано мати свідків. А про соціальну спрямованність свого питання, про вирішення якого турбуюся, я повідомив за два тижні до прийому, та інакше і не вийшло б: запис на прийом не менш ніж за 5 робочих днів. Це здалося мені трохи дивним, оскільки черги з бажаючих поспілкуватися з податковим начальством не видно. Більшим подивом для мене було те, що мене впізнали, хоча після мого останнього відвідування минуло декілька років. А впізнавши, запропонували для початку поспілкуватися не з самим начальником, а з його заступником. Я погодився, і під пильним поглядом варти, в супроводі помічника заступника здолавши декілька дверей та решіток з кодовими замками, опинився в кабінеті на третьому поверсі. «Граємо» два на два: заступник з помічником і я з товаришем. Різниця у віці між нами - приблизно одне покоління; різниця в світогляді - розміром з невелику галактику. Наша мета - з`ясувати, куди гроші діваються; мета «господарів поля» - "так" чи "ні" не говорити, «чорне» чи «біле» не називати. Я починаю розмову з історії про те, як юридичну особу, яка складається з півтисячи осіб фізичних, вже декілька разів штрафували за порушення фінансової звітності, а платити податки так і не примусили. І що таких осіб - юридичних та фізичних - сила силенна. Я навідь намагаюся навести яскраві приклади паразитизму та правового цинізму, але співброзмовник запевнює, що володіє не менш вражаючею інформацією, але... Вся подальша розмова тривалістю 50 хвилин була лише ілюстрацією до цього безсилого "але". Спробую довести до читача інформацію, яка може бути йому корисною.
Перш за все, податкова працює лише з офіційно зареєстрованими платниками податків. Ті, хто не бажає реєструватися, ії не цікавлять. Пам`ятаєте долю контори "Роги та копита", заснованої Остапом Ібрагімовичем задля легальності концесії? Всі гроші з`їла податкова машина, а зіц-голова Фунт опинився в черговий раз за гратами. Так ось, сучасним Фунтам і Бендерам це не загрожує, бо дрібна вони рибка. Недосконалість законодавства, марні сподівання на свідомість громадян...Ось якби рахунок пішов на сотні тисяч, тоді можливо! Або якби якийсь ентузіаст мого типу провів повномасштабне слідство (на що він права не має!) і переконав податкову в таких же масштабних порушеннях...Або якби міліція покинула свої прокурені кабінети і зробила те ж саме (а це і право її, і обов`язок!)...Сама ж податкова ні на що права не має, Податковий кодекс не дозволяє! А ще й Кабмін скував забороною позапланових перевірок. Ось не очікував я від Вас, Арсеній Петрович, податкових канікул для тих, хто в податкову школу не ходить! Не порожньою була наша розмова, та все ж таки не отримав я відповіді на пряме запитання: який параграф і якого документу розділив громадян Україна на дві категорії - податних і привілкйованих (тих, що не платять)? Буду шукати її в іншому місці. Двох правд не бува, і якщо ті, хто не платить податків, "працює на себе" і цим пишається, правий, то не правий я, що їх сплачую, марную гроші, яких катастрофічно не вистачає. Правда одна, все інше - виправдання, сурогат правди, який потрібен винним! Мені обіцяна письмова відповідь, яка, можливо, щось з`ясує, а можливо, ще більше заплутає. На сьогодня я зрозумів тільки дві речі: перша, що всім нащадкам Бендера, Паніковського, Козлєвіча, Балаганова та Корейка нічого не загрожує, всі здобуті пекельною працею гроші залишаться в них, а державі, суспільству - роги та копита. І друге: що наступним етапом пошуку грошей, скоріш за все, буде міліція, про яку я вже багато писав. Ходити туди важко і принизливо, та нема куди дітися! З місяць тому Правий сектор збирався йти озброєнним маршем на прийом до пана АВАКОВА з питанням, дуже схожим на моє, та передумав, бо війна. Дивіться, хлопці, в яку країну вам з війни повертатися! А якщо все ж таки зберетесь до МВС, то я з вами, хоча зброя моя - паперова!
--
Леонід БАГАШВІЛІ,
М. Кривий Ріг.
|
|
Переглядів: 554 |
Додав: pprosvita
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
