 Те, що відбувалося того здавалося б, звичайного, буденного вівторка у філії Криворізького історико-краєзнавчого музею, що в Тернах, важко було назвати просто виставкою творчих робіт просвітянки і майстрині Романії СОБЧАК із нагоди її ювілею. Ні, це було справді творче дійство її друзів і шанувальників її таланту. Стіни рясніли чудовими вишивками, співала вона разом зі своєю голосистою подругою Вірою ПЛІСКУНОВОЮ, були навкруг діти із 40-ї школи разом із своїм директором Ольгою УСТІНОВОЮ, педагоги з інших шкіл, що добре знають ювілярку, родина художників Івана Дмитровича і Валентини Іванівни САЛКО із своїми онуками, випускники тліє ж 40-ї школи у Веселих Тернах і, звичайно ж, просвітяни на чолі з головою об’єднання Миколою КОРОБКОМ.
А вела те дійство директор філії музею у Веселих Тернах Валентина СІРОШТАН, яка разом зі своєю колегою Світланою Володимирівною його готувала. Валентина Олександрівна і розповідала про трудові звершення Романії СОБЧАК, і зачитувала вірші й поздоровлення, присвячені ювілярці. Ось хоча б ці слова із вірша нашої просвітянки, поетки і теж вишивальниці Лідії ЧЕЛНОКОВОЇ:
„Вишила Романія кохання
Хрестиком дрібним на полотні:
Леґінь над потоком на світанні
Усміхнувся владно бистрині.
Сповнене любов’ю аж по вінця,
Серце зве на той бік до мети,
Охоронить кожен крок сміливця
Янгол на шляху до висоти.
Леґінь подолає небезпеку,
Досягне гірської крутизни,
Візьме в недосяжності далекій
Квітку чарівної білизни...”
Були також рядки з присвятою і від Криворізького міського об’єднання ВУТ «Просвіта імені Тараса ШЕВЧЕНКА:
«Важке й красиве. - Як їх поєднати?
Як з купи цегли хату збудувати,
На полотно - красу перенести
І мрії у віночок заплести?
Романія це вміє, бо – майстриня
Із українського потужного коріння,
Бо все на світі вміють Собчаки:
І керувати, і творити мастаки.
Вона – як день: бадьору вдачу має,
Ще й сорочки на щастя вишиває,
Співає і танцює - мов богиня,
Бо все від Бога: і знання, і вміння».
Романія СОБЧАК не одне десятиліття працювала у колективі тоді ще тресту «Криворіжіндустрбуд», і саме завдяки своїй самовідданій праці муляром вона змогла подорожувати не тільки республіками колишнього Радянського Союзу, але й побувала також у Югославії, в Непалі, на Кубі, в далекій Індії…
Один за одним виходили шанувальники її таланту, згадували цікаві моменти і читали вірші з присвятою. Зробив це і Григорій Гавриленко, випускник середньої школи № 40 (він, до речі, є автором слів гімну Північного гірничо-збагачувального комбінату), використавши для цього і прозу, і вірші.
Так добре і світло було того дня, 23 березня, коли все більше влади набирало сонце й наставала довгоочікувана весна! Вона дивилася на світ із вишивок Романії СОБЧАК, лунала в піснях і віршах, горнулася світлими сподіваннями до щедрих сердець організаторів і учасників цього дійства. І ось такі добрі зустрічі, на основі творчості, нам у ці нелегкі часи потрібні. Тож недаремно Микола КОРОБКО того дня сказав, що «нам дуже важливо підносити свою духовність, бо важкі роки життя якось налаштовують на песимізм». А значить – таким ось зустрічам бути і в подальшому нашому майбутньому, попри всі наші негаразди й перешкоди, що виникають на шляху. Тож будемо все це долати за допомогою творчості просвітян, будемо це робити радістю в процесі пізнання український реалій життя.
Сергій ТЕРЕН На світлинах:
завідуюча філією Криворізького історико-краєзнавчого музею Валентина СІРОШТАН зачитує на адресу Романії СОБЧАК святкове привітання;
співають Романія СОБЧАК і Віра ПЛІСКУНОВА;
діти на святі творчості.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
