Знов годинник біля виконкому Закликає всіх іти додому, Та хоч він і з квітами на морді, Бреше, як обранець на бігборді.
Всюди буйно квітне чортовиння, Розплодилась пошесть біло-синя. В кабінетах – морок, Він же – в коридорах, Там закон – пітьма.
І коли вже сонечко сідає, Та пітьма в квартири заповзає: Хоче із сердець прогнати світло, Щоб там сонце правди не розквітло.
Всюди бур’яни і сухостої Кличуть нас назад, в часи застою, І брехун-годинник, В висоту з будинок, Б’є по мізках, б’є.
Тільки не годинник той брехливий Визначає час, до сліз мінливий. Є у нас і мрії, і бажання Інший лік життя почати зрання:
Із усіх усюд вернуться діти Україну-неньку боронити Від брехні з пітьмою Правдою живою, Що в серцях горить. Іван БІЛОХРЕСТ
|