PP

     Четвер, 22.08.2019, 23:43



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2013 » Серпень » 17 » Підземний Кривбас піднімається з колін, щоб стати до спротиву?
20:22
Підземний Кривбас піднімається з колін, щоб стати до спротиву?
Неспокійно в Україні. Бо велика недовіра як до влади в цілому, так і до кожного її органу зокрема. На рівні місцевого самоврядування - також. І навіть глибше: наймані працівники не довіряють адміністраціям різних підприємств, у тому числі – крупних. У Кривому Розі це вилилося в не дуже поки що масові зібрання гірників ПАТ «Кривбасзалізорудком» у парку за палацом культури ім. .Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. А розпочалося все зі створення ініціативної групи на шахті «Гвардійська», яка є одним із підрозділів цього підприємства.
Саме там у червні цього року на одному із зібрань гірники своїми запитаннями, так би мовити, притисли до стінки адміністрацію шахти, але відповідями керівників не задовольнилися. В результаті створили ініціативну групу і виробили цілу низку вимог, які стосувалися, передусім, необхідності забезпечити безпечні для виконання робіт умови праці і підвищити заробітну плату. Цю ініціативну групу очолив Олег СИЧОВ, який є заступником голови організації НПГУ шахти, а його замісником став Сергій ВАСИЛЬЄВ. Було підготовлено текст звернення до керівництва шахти, під яким стояли підписи близько трьох сотень гірників. В ньому йшла мова про те, що для забезпечення гарантій отримання гірниками справедливої винагороди за свою працю і з метою поліпшення умов роботи необхідно розробити (причому – за участю представників трудового колективу) комплексні плани заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. Окремо говорилося про необхідність збільшення постійної складової заробітної плати до 80-ти відсотків і підвищення самої зарплатні на 50 відсотків. Крім того, в цьому письмовому зверненні (а воно було адресоване як директору шахти Сергію БУГРЄЄВУ, так і голові правління ПАТ «Кривбасзалізорудком» Федору КАРАМАНИЦЬ) зазначалося, що неповне й несвоєчасне забезпечення їх засобами виробництва, а також погіршення умов та гігієни праці й інші фактори стали причинами простоїв, які переважно не оформлювалися, що негативно відбивалося на розмірі заробітку.
Уже фактично на екваторі літа, 15 липня, розпочався процес переговорів між представниками трудового колективу і адміністрацією. Паралельно (фактично щонеділі) відбувалися зібрання гірників за палацом культури, на яких керівники ініціативної групи шахти «Гвардійська» розповідали про свої дії та наміри й радилися з присутніми. А треба сказати, що це були (крім активістів з «Гвардійської» і деяких керівників організацій НПГУ підрозділів ПАТ КЗРК та міськкому профспілки), гірники, в основному, із шахт імені ЛЕНІНА та «Октябрьська».
Виступали гостро, акцентовано, з діловими пропозиціями і з порадами членам ініціативної групи про те, як себе поводити, аби досягти успіху й домогтися виконання вимог. Про це говорили, зокрема, ветеран профспілкового руху Сергій ПЕРЕВЄРЗЄВ, гірник із шахти імені ЛЕНІНА Андрій КОЗАК, голова організації НПГУ міста Кривого Рогу Юрій САМОЙЛОВ, технічний інспектор НПГУ (і одночасно – виконуючий обов’язки голови профкому НПГУ ПАТ «Євраз Суха Балка») Олександр БОНДАР, голова ПО НПГУ шахти «Гвардійська» Сергій ДАШКОВСЬКИЙ, заступник голови ПО НПГУ шахти «Октябрьська» Володимир ПОЛУНІН, голова жіночого комітету МО НПГУ Олена МАСЛОВА та інші. Неможливо в газеті вмістити бодай по одній маленькій частинці із усіх тих виступів, оскільки зібрання проходили щонеділі приблизно протягом години, а то й більше. Але для того, щоб мати уявлення про серйозність питань, які на цих зібраннях гірники піднімали, процитую деякі уривки (в перекладі на українську мову з російської) з виступу Сергія ПЕРЕВЕРЗЄВА. А він, зокрема, сказав:
«Я був один із тих трьох, які в 1992-му році не виїхали із шахти «Октябрьська». Ми втрьох практично були стрижнями того страйку, який був у 1992-му. Нам також було і складно, і важко. Але було й легше в тому плані, що нас підтримала велика кількість людей. Якби це ми збиралися в 1992-му, то нас би стояло тут не сто чоловік, а тисячу. Ось у чому була наша сила. Тому що нас тоді боялись, але нас залякували, нас стріляли, нас били і що тільки нам не робили… І ті лідери, які очолили цей наш рух, були сміливими й стійкими. Ви - теж такі. Але у вас немає тієї підтримки, у вас немає на даний момент того страйкового комітету, в який би увійшли найсміливіші й найініціативніші люди. І адміністрація ні з ким толком не буде розмовляти, якщо не відчує, що за ініціаторами стоїть не сто чоловік, а тисяча чи дві тисячі. І все це – дуже складний процес. І вам необхідно зрозуміти, що ви повинні один одному казати, що необхідно сюди прийти. Інакше все це загасне…»
Так само твердо й схвильовано говорила Олена МАСЛОВА: «Робочі збори ніхто не може заборонити і задавити теж ніхто не може… Це коли починають кричати на наших дівчат, що працюють на поверхні, не дають ні води, ні індивідуальних засобів захисту, платять копійки, буфетниця більше заробляє… Нехай усім одинадцяти тисячам скаже: розвертайтеся і йдіть працювати на ринок... А одинадцять тисяч розвернеться й сяде! І нехай тоді вони швиденько спробують знайти кваліфікованого підривника, кваліфікованого машиніста, кваліфікованого прохідника, кваліфікованого кріпильника. Не знайдуть одномоментно навіть вісім тисяч таких спеціалістів…».
Важливо відзначити, що на цих зібраннях було висловлено і підтримано пропозицію щодо створення ініціативних груп у структурних підрозділах ПАТ КЖРК (на шахтах). І це відбулося на підтримку вимог працівників шахти «Гвардійська». З цією метою у структурних підрозділах необхідно провести робочі збори, а потім - активізувати спільні дії з метою досягнення виконання вимог.
Як стало теж відомо, адміністрація розглянула викладені у зверненні вимоги і не пішла назустріч гірникам, бо з тексту відповіді виходило, «що усе в порядку». Реагуючи на це, гірники вирішили збирати підписи й фактично вступили у трудовий спір. Діяти вони збираються, зокрема, спираючись на вимоги статті 3 («Умови оплати праці») Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». А в цій статті йдеться про таке:
«Тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 відсотків, з урахуванням поступового переведення всіх шахтарів на погодинну оплату праці та досягнення середньоєвропейського рівня зарплати шахтарів». Адже в законі, підкреслюю, йдеться про те, що тарифна сітка шахтарів формується «на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати на величину не менш як на 30 відсотків….». То чому ж гірники не мають права говорити про підвищення на 50 відсотків, якщо при цьому ще й врахувати стан із безпекою праці на виробництві?
Якщо оцінювати наступні можливості на шляху активізації спільних дій гірників, то після цього першого моменту (коли вступили у трудовий спір з адміністрацією), мають бути наступні кроки:
- вийти на акцію протесту у вільний від роботи час;
- оголосити короткочасний попереджувальний страйк на робочих місцях;
- оголосити страйк із зупинкою роботи всього підприємства.
Час покаже, на що підуть гірники і як діятиме у відповідь адміністрація підприємства. Але вже на останнє зібрання (коли почали збирати підписи), яке відбулося у неділю, 11 серпня, прийшло менше людей, ніж на попередні. До того ж, із розмов стало зрозуміло, що адміністрація збирається вплинути, зокрема, на тверду позицію таких активістів, як Олена МАСЛОВА і Сергій ВАСИЛЬЄВ. Той же час покаже, чи справді гірники збираються піднятися з колін, аби стати до спротиву.

Сергій ЗІНЧЕНКО.

НА СВІТЛИНАХ:


Сергій ВАСИЛЬЄВ і Олег СИЧОВ;


Олена МАСЛОВА і СЕРГІЙ ВАСИЛЬЄВ;


Виступає Олександр БОНДАР.


на зібранні в парку.

Фото автора.
Переглядів: 553 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: