Головна » 2013 » Січень » 15 » «Не буде мови, то не буде й нас»
15:51 «Не буде мови, то не буде й нас» |
ЩЕ в березні 1989-го року при всенародному обговоренні Закону «Про мови в Україні» нам, активістам новоствореного а Каменському осередку товариства української мови імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА здавалося, що мине небагато часу – і Україна заговорить своєю народною мовою. І стане українською. Ми тоді свято в це вірили, і тоді від прикрощі за зневажливе ставлення загалу до своєї мови я записав вірша:
Мова рідна, слово рідне
Нині у вигнанні.
І духовно люди – бідні,
Нібито у наймах.
Загубилось рідне слово
Поміж українців –
Стало людям не до мови,
Лише – до «червінців»:
Все одно, як говорити,
Було б їсти завше…
Та ти спробуй борщ зварити,
Солі не додавши!..
Рідна мова – річ крилата,
Сіль – велика сила…
Пісня мами, казка тата,
Що тебе зростили.
Час будити Україну
При такому стані,
Бо в близькому поколінні
Нації не стане.
Але минає ось вже двадцять три роки, а ця загроза ще залишилась. І захотілось мені людям про цю загрозу сказати. Бо вже і Сергій ТІГІПКО мізки «пудрить» людям тим, що вони, анти українці, можуть навіть з трибуни Верховної Ради висловлюватись російською?! Заговорив би він так з трибуни в сенаті США або в бундестазі ФРН?.. Це ж треба до такого дійти!.. – Щоб отак зневажати свою країну, свій народ… Виходить, що вони – не наші… Зрадники? І чого ви, зрадники, - хочеться спитати, - отак боїтесь вами ж надуманого «екстремізму» партії «ВО «Свобода»? Адже весь «екстремізм» «свободівців» - у тому, виходить, що вони вимагають дотримуватись вимог Конституції України!...
На декалітр* прозорої води
Додати краплю свіжого чорнила. –
І як на дослід, подивись туди:
Вода велика краплю розчинила.
Нема краплини, наче й не було,
Бо більша маса краплю «проковтнула»…
Закон Кі-Ко* лиш запускає зло:
Щоб мова наша в іншій потонула.
Не буде мови, то не буде й нас,
Бо мова нашу душу визначає
Шануйте мову рідну повсякчас,
А ні, - то лихо на нас всіх чекає
Але я й досі не втрачаю віру в Україну з розвинутою і всюди вживаною українською мовою народу-господаря на своїй землі. Бо знаю, що надія вмирає останньою. Тож треба вірити і діяти: з любов’ю в серці:
Немає сили більше на терпіння.
Життя зайшло, здається в кут глухий:
Згасають всі високі устремління
І падають кудись у чорторий…
Та певен, що не все впаде, розтане…
Не зникне, бо надія ж не вмира
І силою незгасною постане,
Мірилом щастя стане і добра.
І будуть мир і спокій в Україні.
До творчості повстане все живе,
В народній мові нашій солов’їній
Свободою і світлом оживе.
*- в одному декалітрі – 10 літрів
** - закон Ківалова-Колісниченка
Микола ЛИТВИН,
м. Дніпродзержинськ
|
|
Категорія: КОРИСТУВАЧИ САЙТУ |
Переглядів: 986 |
Додав: pprosvita
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
