Ні, не забули, він не спить, Коли війна заснула. Він – «Подвиг», він і вічність й мить, Він є майбутнім, є минулим… Давно для нас цей день настав, Коли мовчать гармати, І чують гомін тихий трав В цивільне вдягнені солдати. А понад містом розквітає Не вибухів, заграви, квіття, Вдягати сонце починає Все місто в золотаве ниття. Хоч часу річка швидкоплинна Біжить, шумить, тече невпинно, Та жити вічно подвиг буде, Його в серцях карбують люди! Катерина ШЕВЦОВА, студентка ДНУ ім. Олеся ГОНЧАРА
|