 „Lawina bieg od tego zmienia – po jakich toczy się kamieniach” "Лавина змінює свій біг в залежності від каміння яким збігає” Czesław Miłosz
ВСТУП
"Регіональний розвиток - основа розбудови України ". Що однак є основою самого розвитку? Зокрема - регіонального розвитку? Як може розвиватися регіон? Як би ми не пробували виділити і вираховувати складові того, що припадає на регіон, а що може мати динамічний характер і, отже, підлягати розвитку, завжди виявиться, що за цими складовими стоять люди. Ті, які в регіоні проживають, ті, що в ньому працюють. Ті, які користуючись певними його атрибутами, проводять там більшу або меншу частину свого життя. Врешті ті, які з регіоном зв'язані емоційно, хоч, мабуть, живуть і працюють деінде, але так чи інакше діють на користь регіону. Розуміється, що в масштабі регіону ми мусимо зважувати дії не тільки поодиноких людей, але також дії людських спільнот, організацій, менш чи більш сформованих колективів. Ми відхрещуємося рішуче від очевидної неправди, що міститься в словах відомого поета "одиниця - нуль...", однак це нас не веде до ігнорування чи недооцінки ваги і ролі узгоджених дій.
Треба відразу - на вступі - сказати що подібна різного роду людська активність щодо регіону може бути джерелом як зростання і розвитку, так і джерелом деградації та застою. Варто, отже, брати до уваги ознаки, які мали б характеризувати таку активність, щоб могла вона бути зачатком і механізмом розвитку. Далі ми будемо саме таку прогресивну активність називати просто активністю, розуміючи, що ознаки, які ми для описуваної тут активності далі постулюємо, роблять її саме прогресивною.
РЕАЛЬНІСТЬ
Активність мусить бути реальною. Бути укоріненою реально відповідно до діючих суб'єктів, тобто, - людей і спільнот, впливаючи своїми діями на стан справ і напрям змін в регіоні. Чим є однак реальність? Що реальне а що нереальне, коли ми зосереджуємо увагу на окремих людях чи також групах людей? Легкої відповіді - може всупереч очікуванням - немає. Знаменитий польський філософ Leszek Kołakowski в останніх фразі своєї книжки "Якщо Бога немає...". (англійський оригінал "Religion. If there is no God...") говорить: "Що для нас реальне, а що нереальне, є справою більш практичною, ніж філософською; реальним є те чого люди реально прагнуть". Саме так. Не можна забезпечувати прогрес незважаючи і, особливо, всупереч усталеним звичкам, переконанням і прагненням людей, яких цей прогрес мав би стосуватися. Перше, про що слід подбати – про можливість знайти компроміс із прагненнями і очікуваннями тих, на яких (а особливо - з якими) ми маємо намір діяти. Це може виявитись значною проблемою. Люди, що живуть десятиріччями, нерідко - поколіннями, в цивілізації нестачі, дефіциту, занедбаності чи цивілізаційної деструкції, з часом звикають до свого стану і стану свого оточення. Особливо це стосується тих, кого нерідко в незвичайно жорстокий і спустошливий спосіб умови відучували від ініціативи, несанкціонованої ззовні активності, власних задумів на життя і формування світу довкола себе. У таких умовах люди, поза незвичайно стійкими "незнищенними" одиницями, зазнають апатії і байдужості на кшталт світу, в якому їм довелося жити. Вони формують в собі необхідні для виживання в ситуації постійної загрози егоїстичні звички, які ізолюють їх від оточення і розривають тканину суспільних зв'язків. Здобуття їх прихильності щодо дій заради прогресу вимагає важкої, терплячої і нерідко довготривалої роботи: переконування, демонстрації наочних результатів інших, більш конструктивних практик. Щоб пробудити прагнення, відвагу і рішучість ставити перед собою нові цілі, пробудити активну позицію – т.зв. проактивність.
ПРОАКТИВНІСТЬ
Чим є, однак, проактивність? Всупереч простому сподіванню - це поняття, в основі якого лежать аналіз і роздум. Аналіз і роздум, які повинні послужити визначенню того, що часом називають власною "сферою впливу". "Сфера впливу" визначає той простір навколо мене (або навколо групи, з якою я дію), в якому моє (чи наше) зусилля можуть бути ефективними. Принести реальний результат. Визначення цього простору, вимагає дослідження і реального оцінювання ресурсів, якими розпоряджаюся я або діюча суспільна група. Ресурсів у якнайширшому значенні цього слова. Другим елементом, що будує проактивність, є розуміння правила, що не має винятків: "або ти діятимеш в ім'я своєї (нашої) справи, або інші використають тебе до реалізації своїх, нерідко суперечних з твоєю (вашими), справ". Це правило не має винятків. Пасивна одиниця в пустелі буде раніше, ніж пізніше, "спожита" Природою.
Неможливо переоцінити роль суспільної проактивності у формуванні взаємин у державі. Кожній державі. В тому числі - державі Україна. Тільки проактивне суспільство, позбавлене апатії і не потопаюче у відчутті безпомічності, може ефективно перейняти роль Суверена у своїй державі. Виконує в цій державі роль натхненника і контролера ініціатив державної влади. А отже - стимулює розвиток. Є його активним учасником і бенефіціантом. Без проактивного суспільства нічого мріяти про розвиток, демократію, прогресуюче зростання добробуту і якості життя.
БАЧЕННЯ МЕТИ
Можна, очевидно, діяти без ясного бачення поставленої перед собою мети. Не варто однак у такому випадку надмірно сподіватися на відчутні позитивні наслідки такої дії. "Хто не знає, куди йде - зайде десь інде". "Йти вперед, тобто - мати свідомість мети". Ці дві максими, образно ілюструють дилему, про яку мова. Ще відома приказка про марудне карабкання на драбину, в результаті якого виявилось, що драбина була приставлена не до тієї стіни.
ПРІОРИТЕТИ
Добре визначена мета, що активно мобілізує наші ресурси і нашу енергію, не знехтувана з першої-ліпшої нагоди (особливо - з приводу стомлення, короткочасного браку результатів і відбиття бажання) вимагає, щоб вибір мети був укорінений у ґрунтовно усвідомленій, обдуманій і впорядкованій системі пріоритетів.
КОМПРОМІС
Шкода слів на ілюстрацію того факту, що в діючій (більшій чи меншій) групі людей, окремі особи (навіть поєднані спільною метою) мають власне, індивідуальне бачення та пріоритети. Згуртованість і ефективність довготривалої дії суспільних груп вимагає пошуку деяких компромісів. Разом з дуже важливим компромісом, який полягає у підпорядкуванні власних дій демократично ухваленим рішенням суспільних груп.
Менш тривіальним є те, що одиниця - дозріла до розуміння своїх (менш чи більш свідомих) мотивів, потягів і прагнень зустрічає часто в собі непримиренні суперечності. І вона потребує, щоб діяти на довшу перспективу (ефективно та не само-деструктивно) обдуманих, мудрих компромісів.
РОЗУМІННЯ
Потреба і навик переконання інших у слушності наших аргументів. Переконання психологічної природи про вищість нашого бачення картини світу над баченням картини світу ближнього (чи іншої суспільної групи) є натуральною перешкодою на шляху до оволодіння складним мистецтвом уважного слухання і вдумування в те, що можуть нам повідомити інші. Знамениту підтримку цієї трудності дають засоби масової інформації, що переповнюють нас безнастанно своїми повідомленнями, залишаючи мало місця і в принципі не очікуючи від нас обдуманої реакції на зміст, що подається нам. Поступливість обговорюваним тенденціям закриває наш світ перед розширенням правдою, яку ми не помічали, але яку спостерегли інші. Це нерідко ставить нас у положення носіїв "цілої правди". З партнерів, що борються спільно з нерідко важко зрозумілими аспектами світу, це робить з нас ворогів, що воюють з прихильниками "правд чужаків”, яких ми не взнали, яких ми зовсім не старалися зрозуміти. Часто зброєю в цій боротьбі є наші спрощенні уявлення, які також не належать до реальності як картина наших "супротивників", якою ми послуговуємося у нашій боротьбі.
СЛОВА ТА ВЧИНКИ
"Verba docent, exempla trahunt" - "Слова навчають, вчинки вражають", говорив СЕНЕКА. Ми знаємо добре вагу і вражаючу силу, з якою діють на нас свідчення великих і доблесних вчинків. Але також - хоч негативно - нікчемних і деструктивних. Вчинки - це не слова. Вони свідчать про відвагу і рішучість. Існує також інший виклад цієї максими: "Навчати можна словами, виховувати - тільки прикладом". Тут ми знаходимо прикріплення для нашого бачення позитивної дії. Ми всі - мешканці східної Європи, які (меншою чи більшою мірою, коротше чи довше) зазнали радянського "перековування душ", ми страждаємо від нестачі тих якостей, які перетворюють активність у джерело та механізм розвитку. Ми всі (меншою чи більшою мірою) мусимо оволодіти цими якостями, виробити та утверджувати їх у собі. З тією лише різницею, що ці якості не є прерогативою знань. Вони є прерогативою практики. Щоб їх набути, потрібно тяжко й наполегливо працювати. Блукати - повертатися до початку, коректувати, починати заново. І так - до досягнення результату. Доки не виховаємо себе самі та не будемо виховані на чужому прикладі.
УКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЦЕНТРІВ СУСПІЛЬНОЇ АКТИВАЦІЇ
Я не маю сумніву, що в ситуації України A.D. 2013 найсильнішим і найбільш перспективним процесом, що стимулює довготерміновий і сталий розвиток сіл, міст, регіонів, і цілої країни, є процес організованого пробудження і довготермінової підтримки активності місцевих громад. Коренем концепції, що представляється, є активне піклування про утворення в Україні якнайгустішої мережі "Центрів суспільної активності". Такі центри, могли б бути - з формальної точки зору – осередками партнерства неурядових громадських організацій і активних груп, зосередженими на систематичних та довгострокових зусиллях із покращення стану справ у сфері реальних, чітко визначених та гостро актуальних для даної місцевої громади проблем. Важливо, щоб такі центри вчиняли реальні спроби впровадження у своїй діяльності обговорених вище постулатів, що роблять громадську активність реально і ефективно прогресивною. А також, щоб була це громадська активність, яка керується правилами демократичної, суспільної взаємодії, яка має силу відбудови і укріплення громадських зв'язків, взаємної довіри.
Порядок мусив би, очевидно, бути наступним: у першій фазі визначаються найбільш пекучі проблеми та потреби, сфера можливих дій, оцінюється реальність і перспективи суспільного ангажування, а також - потенційні ресурси. У другій - задіюється Партнерство, укладаються плани дій, добиваються участі важливих - з точки зору вибраної мети - організацій і активних груп. Тоді встановлюється організаційна структура Партнерства, процедури його діяльності і принципи внутрішньої комунікації. Демократично вибираються керівні органи Партнерства. З цього моменту можна приступити до реалізації намічених заходів. Цей підхід відомий, продуманий та пророблений до деталей, успішно застосований в Польщі, інших країнах ЄС, а також апробований в Україні.
Надзвичайно важливо, щоб Партнерство (крім того, що має бути для місцевої спільноти школою активного залучення до розв'язування місцевих проблем) було також школою прозорої, демократичної діяльності у великій суспільній групі. Тому статути, регулюючі процедури діяльності в Партнерстві повинні опиратися на якісні, перевірені взірці, почерпнуті зі схожих організаційних форм, які діють у середовищах із глибокими традиціями суспільної демократії. Дотеперішні імплементації на українській землі черпали свої зразки з багатого позитивного досвіду Партнерств, що були засновані і успішно діяли впродовж останнього двадцятиліття у Польщі.
Потрібно підкреслити, що діяльність Партнерств не має на меті підміну функцій органів державної влади чи місцевого самоврядування. Навпаки, активна, цілеспрямована, добре організована і ефективна діяльність Партнерства повинна заохочувати, спонукати, а в крайньому випадку - навіть змусити місцеву владу до взаємодії і прийняття на себе своєї частки відповідальності, до становища "партнерства і взаємодопомоги", а також (що являє, мусимо це визнати, в сучасній Україні неохоче акцептовану новину) звикнути з часом до більшої прозорості і суспільного контролю власних заходів. В Польщі суспільна активність у схожій ситуації дає такий саме наслідок. Місцеві органи влади та особливо органи місцевого самоврядування - спершу неохоче - стають, з часом, ефективним і цінним партнером Партнерств, заснованих у Польщі.
ЗАКІНЧЕННЯ
"Ceterum censeo Carthaginem esse delendam!" - "А поза тим, Карфаген має бути знищений!". Ця думка, повторювана через КАТОНА Старшого, в кожному виступі, на довільну тему, я хотів би закликати як алібі по відношенню до можливого обвинувачення, що я повторюю очевидні речі. Практика бо - доступна кожному спостерігачеві - швидко покаже, що, то що є очевидне для деяких і не є очевидне для всіх. А якщо навіть очевидне для багатьох, то з тої очевидності, занадто часто, не так багато виникає для щоденної практики. Я поділяю точку зору, підкріплену, як вірю, багатолітніми вдумливими спостереженнями, - що доля України і перспективи її розвитку залежать значною мірою від реального стану прагнення визнаваних цінностей та активності суспільства України. Це воно має ключ до забезпечення спокою, добробуту та розвитку власної вітчизни. Той ключ не лежить у Москві чи у Вашингтоні. Не лежить навіть у Києві. Лежить у серцях, розумах і готовності до мудрих, обдуманих дій пересічних українців; лежить у селах, селищах, містах та регіонах цілої країни. Треба бути активним — тобто живим.
"Лінію оборони можуть тримати тільки живи", - процитую під кінець знамениту поетесу та письменницю - Ліну КОСТЕНКО.
Jerzy DAROWSKI,
e-mail: jdarowski@narda.org.ua
www.narda.org.ua
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
