PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 09:45



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2012 » Жовтень » 26 » Козацтво і творчість Про Івана СІРКА від Дмитра ФЕДОРЕНКА
16:02
Козацтво і творчість Про Івана СІРКА від Дмитра ФЕДОРЕНКА
Під цією рубрикою редакція планує протягом найближчих років публікувати твори чи уривки з них про уславлених українських козаків, у тому числі – записи з народної творчості. І розпочинаємо ми її із публікації фрагментів видатної праці видатного українського науковця і діяльного педагога, нашого земляка Дмитра ФЕДОРЕНКА. Нещодавно Криворізькому педагогічному університеті відбувся захід, присвячений пам’яті Дмитра ФЕДОРЕНКА, який провела кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та світової літератур Олена ГОНЧАРЕНКО. А його онука Ольга ФЕДОРЕНКО, яка продовжує діяльність свого діда, люб’язно надала нам матеріали з його книги «Жили собі запорожці та й на Запорожжі. Ліричні розвідки, топонімічні легенди, козацькі афоризми та гумор Середньої Наддніпрянщини в записах Дмитра Федоренка». – К. : Світовид, 1994 рік. Ось уривки з неї.

Дійовими особами народних творів часто є конкретні історичні діячі: Богдан Хмельницький, Семен Палій, Максим Залізняк, Северин Наливайко, Іван Сірко та велика сила інших безсмертних звитяжців. Немало й таких, чиє ім’я стало напівлегендарним, а то й зовсім утратило зв’язки з конкретною особою, стало узагальненим, типовим для козацтва, його символом, візитною карткою січової вічності.
Відповідь Сірка по суті
Десь пополудні молодий козак Дейнека запитав славетного кошового отамана Івана Сірка:
- А скажіть, пане кошовий, чи то важко стати лицарем боротьби з бусурманами, що повзуть на нашу землю?
Посміхнувся старий рубака та й відповів:
- По суті воно так: або зовсім легко, або зовсім неможливо. (С. 12)
(Записано влітку 1991 року в м. Павлограді від Леоніда Миколайовича Дементія, верстатника)
Джерело життя
Кажуть, що Іван Сірко працював сам і вимагав від інших по 19 годин на добу віддавати корисній справі.
Одного разу осавул Цеберка звернувся до Сірка із скаргою на самопочуття, мовляв, не можна стільки працювати.
Сірко співчутливо похитав головою, а потім, як завжди, мовив:
- Повернімося до дійсності і поговоримо про те, чим займуться завтра козаки за третіми півнями, адже до бою готуються заздалегідь... А до того ж , робота і рух – то джерело життя.
(Записано в м. Марганці влітку 1990 року від Євгенії Володимирівни Данилової, 1939 р.н., вчительки)

Отаман Сірко і козак Дірявий
Так у житті склалося, що отаман Сірко і козак Дірявий були тезками. І помітив славний отаман Іван Дмитрович Сірко, що козак Іван Дірявий, який у бою завжди пас задніх, ховався за інших, а то й навіть вичікував, майже накивав п’ятами з бою! Чи годиться таке для козака? То ж, переконавшись, що Іван Дірявий справді так себе поводить, каже йому:
- От що, козаче, ти або змінюй свою поведінку в бою, не ховайся за інших, не хитруй, або змінюй своє ім’я, щоб не ганьбив мого. А то ж, знаєш, ще й перед судом можна стати...
(Записано в м. Марганці влітку 1990 року від Володимира Тимофійовича Федоренка, 1940 р.н., інженера-електромеханіка)

Що несе війна
Одного разу кошовий Іван Дмитрович Сірко почув, як хтось із козаків його куреня сказав, що війна винищить бідняків і бідність, на що він вигукнув у розпачі:
- Але ж війна створить ще більше нових бідняків і породить нову бідність!
(Записано влітку 1989 року в м. Дніпропетровську від Петра Васильовича Швидька, 1944 р.н., кандидата технічних наук, керівника малого підприємства)

Хто найсильніший
Одного разу, а сталося це на пасіці славетного Івана Сірка, що була на Грушівському зимівнику, гості кошового отамана засперечалися, хто найсильніший: кошовий отаман Іван Дмитрович Сірко чи турецький султан Мухаммед ІУ, чи польський король Сигизмунд. Мовчав Сірко, посміхався тихесенько у вуса, мовляв, гомоніть, добре козацтво. Та от не вийшло просто гомону, звернулися до Сірка, щоб допоміг вирішити суперечку.
- Бачите, мої щирі друзі, - відповів Сірко, - спасибі вам за теплі слова про мене, але от як я розрішу вашу суперечку. По-перше, якщо брати до уваги натуральну силу, то найсильнішим є мій кінь Гнідко, який підніме і мене і ще кілька пудів разом. Чого не зробить ні король Сигизмунд, ані султан Мухаммед, ніхто інший. А коли фігурально, то найсильнішим є український селянин, який коли не дасть людям хліба, то ніяка богатирська сила не примусить голодного творити чудеса, адже і сам Ісус спершу нагодував голодних п’ятьма хлібинами... Отак от...

(Записано влітку 1985 року в м. Кривому Розі від Марії Михайлівни Бушової, 1926 р.н., пенсіонерки з м. Запоріжжя)
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 584 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: