30.08.2012 року під час зустрічі з виборцями в Центрі дитячої творчості кандидат у депутати Верховної Ради, колишній міський голова міста кривого Рогу Ю.В.ЛЮБОНЕНКО, відповідаючи на запитання кореспондента «Домашней газеты», запевнив присутніх, що якість виконання робіт на сервісі «Нара» висока, ціни настільки низькі, що межують з нерентабельними, а критика на адресу сервісу викликана нечесністю та некомпетентністю водіїв станції швидкої медичної допомоги. Матеріал про зустріч з моїм коротким коментарем надруковано в номері «Домашней газеты» від 05.09.2012 року. Вважаю, що історія відносин Ю.В.ЛЮБОНЕНКА до гаража станції швидкої медичної допомоги потребує оприлюднення з метою встановлення істини, створення правдивого образу теперішнього депутата та його колишніх підлеглих, працівників швидкої допомоги.
Я працюю водієм автомобіля швидкої медичної допомоги з червня 1987 року, тобто – з часів керування містом ще Григорієм ГУТОВСЬКИМ. Гараж станції на той час мав дві ремонтні бази (на 2-1 та на 4-1 підстанціях), певну кількість слюсарів, обладнання та склад із запчастинами. А це дозволяло водіям під час його обслуговування (двічі на місяць) виконувати всі необхідні роботи для підтримки автомобілів у справному стані. Зношені автомобілі знімалися з експлуатації своєчасно, існував навіть графік змінюваності автомобілів. Ті з них, що були списані, але стали недостатньо надійними, передавалися для роботи в лікарнях, де немає особливої терміновості в обслуговуванні викликів.
З обранням головою Юрія ЛЮБОНЕНКА ситуація почала швидко змінюватися. Першими зникли слюсарі, чия зарплатня перестала рівнятися необхідному мінімуму. Далі прийшли в стан занепаду обладнання й самі приміщення. Ремонтну базу на 4-й підстанції ліквідували першою. Водії почали їздити на ремонт із найбільш віддалених підстанцій на вулицю Пушкіна, а після ліквідації цієї ремонтної бази – на вулицю Урицького, потім – на вулицю Іллічівську. Кожен переїзд ремонтної бази означав втрату обладнання та залишків слюсарів. Спорожнів склад запасних частин. Від усіх необхідних для ремонту умов залишилися лише ями для огляду. Водії виконували обслуговування та ремонт повністю своїми руками, власним інструментом та (значною мірою) за власний кошт. У 2005-му році вартість роботи за умов повного технічного обслуговування автомобіля складала 20-25 гривень за 7 годин праці. До того ж, важливо зазначити, що оплачувалася робота лише одного з чотирьох водіїв бот гади. Тож машини почали стрімко старішати, графік заміни автомобілів зник. При отриманні нових автомобілів старі передавалися іншій виїзній бригаді (зазвичай – з реанімаційної на лінійну. І таким чином створювалося враження, начебто замінено автомобілі не десятьом, а двадцятьом бригадам. Міськвиконком рапортував про 100 відсотків фінансування медицини, головні лікарі СШМО (станція швидкої медичної допомоги) говорили персоналу про відсутність коштів для підтримки належних за законом умов праці. Приміщення приходили в занепад, бо утримувалися лише за рахунок ентузіазму робітників та адміністративного тиску на них. Майже повністю втрачено склад лікарів, постарішав склад водіїв, значна кількість робітників – це пенсіонери, що не зовсім стикується з вимогами до працівників екстремальної служби.
В 2005 році автомобілі «швидкої допомоги» почали обслуговуватися на «Техно-сервіс», що створив Юрій ЛЮБОНЕНКО. Керувала тим сервісом його жінка Надія. Просторі приміщення, велика кількість боксів із сучасним обладнанням, все – дороге й красиве. Та вся розкіш сервісу не відповідала ані скромним доходам його творця, ані убогості швидкої допомоги з її автомобілями. Вартість однієї години роботи сервісу складала близько 50-ти гривень (тобто – разів у 12 більше тієї суми, що місто платило водієві за ту ж саму роботу. Більше того, той новий сервіс вибирав для себе сам, що робити, а що – ні. Технічне обслуговування №2 взагалі зникло як категорія, поступилася місцем ремонту. Окремі деталі не замінювалися (як це було раніше), а встановлювався мов би вузол чи агрегат (а це було і легше, і вигідніше для цього нового сервісу).
Як це не дивно, але у міста з’явилися гроші, щоб платити за ремонт автомобілів в десятки разів більше. Сервіс в особі служби швидкої допомоги отримав гарантованого клієнта із майже сотнею автомобілів. Однак якість ремонту головна зацікавлена особа (водій) контролювати не могла. А тому все, що не доробив (чи зробив неякісно) автосервіс, падало автоматично на сумління водія, але – без можливостей виправити і доробити безкоштовно. Мав нагоду «познайомитися» з рівнем якості того сервісу і я, коли на Дніпропетровському шосе у автомобіля зірвалося колесо.
Та ще погіршилися справи з ремонтом після переходу на сервіс «Нара». Бо до вже викладеного додалося ще хамство персоналу того автосервісу і ще більша перебірливість щодо замовлення робіт. З жовтня 2011 року і до цього час люфт кермового колеса автомобіля державний номер 52-41 складає близько 90 відсотків, величезні люфти всіх деталей підвіски та органів керування…. деформація рами та кузова. Гроші беруть, та автомобіль не ремонтують. Ось одна із цифр, що стала мені відомою. За заміну прокладки головки блоку циліндрів сервіс «Нара» взяв близько 3500 гривень. Прокладка зіпсувалася через два тижні. «Розтин» показав, що було встановлено прокладку від двигуна іншої моделі. Тому водій змушений був (щоб не втрачати заробіток) звернутися до іншого автосервісу, і це йому обійшлося у… 600 гривень.
Таким чином, я вважаю, що тільки оприлюднення Юрієм ЛЮБОНЕНКОМ точних цифр прибутку, що приносить міський бюджет його бізнесу, демократичний контроль за якістю і кількістю виконання робіт дозволять розставити акценти в цьому питанні. І коментарі, які з’явилися на сайті «Домашней газеты» після публікації, а також численні звернення водіїв підтверджують мною викладене.
Л.А.БАГАШВІЛІ,
М. Кривий Ріг
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
