 Більше 6 років тривав в Україні внутрішній розгляд судової справи БІЛОГО Анатолія Макаровича і БІЛОЇ Лідії Іванівни проти комунального підприємства КЖП №35 м. Кривого Рогу за їхнім позовом про забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку.
Отже, подружжя БІЛИХ після вичерпання всіх засобів захисту своїх прав в українських судах звернулося 20 липня 2009 року до Європейського Суду з прав людини, посилаючись на статті 6 (надмірна тривалість, несправедливість та результат провадження на національному рівні) і 13 (відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту) Конвенції про захист прав і основних свобод.
Частина скарги, що стосується тривалості внутрішнього розгляду та відсутності ефективних засобів правового захисту в цьому відношенні, були доведені до відома Уряду.
Уряд України визнав надмірну тривалість розгляду справи заявника в національних судах та відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту в їхній справі і 6 грудня 2011 року повідомив Суду про свій намір зробити односторонню декларацію та просив Суд зупинити провадження за згаданою заявою, не зважаючи на те, що заявники не були з тим згодні.
Декларація пропонувала наступне: «Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявників у національних судах і відсутність ефективних засобів правового захисту в їхньому випадку. Я, Валерія ЛУТКОВСЬКА, агент Уряду, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити 1000 (одну тисячу) євро панові Анатолію Макаровичу БІЛОМУ та пані Лідії Іванівні БІЛІЙ. Тому Уряд пропонує Судові вилучити заяву з реєстру справ. Уряд вважає, що дана декларація може бути прийнята Судом як «будь-яка інша причина», яка виправдовує вилучення справи із списку справ Суду, про які йдеться у Статті 37, &1 © Конвенції…».
Європейський Суд з прав людини (П’ята Секція) на своєму засіданні 18 червня 2013 року розглянув справу за заявою № 41578/09 «Анатолій Макарович БІЛИЙ і Лідія Іванівна БІЛА проти України». У складі суду: Анжеліка НУССБЕРГЕР, голова, Ганна ЮДКІВСЬКА, Андре ПОТОЦЬКИЙ, судді, та Стівен ФІЛІППС, заступник секретаря секції.
Суд розглянув заяву у світлі принципів, розроблених в його прецедентному праві, коли в ряді випадків, у тому числі висунутих проти України, була встановлена практика відносно скарг щодо порушення прав на розгляд справи в розумний строк, зокрема в справі «ЮР’ЄВА і ЮР’ЄВ проти України, №3431/03, &54 від 31 липня 2012 року.
Беручи до уваги характер зізнань, що містяться у декларації уряду, а також розмір компенсації, яку було запропоновано та яка узгоджується з сумами, присудженими в подібних випадках, Суд вважає, що продовження розгляду скарги є невиправданим (Стаття 37 &1 (с).
Суд підкреслює, що, якщо Уряд не буде дотримуватися умов його односторонньої декларації, заява може бути відновлена у списку у відповідності зі Статтею 37&2 Конвенції (ЙОСИПАВІЧ проти Сербії (рішення), №18369/07 від 4 березня 2008 п.).
Представником скаржників у зверненні до Європейського Суду став правозахисник Микола Іванович КОРОБКО, який очолює місцеву правозахисну організацію.
А початок цій історії заходить у десятирічну давнину. У жовтні 2003 р. комунальне підприємство «КЖП № 35 м. Кривого Рогу подало позов до суду Саксаганського району м. Кривого Рогу на БІЛОГО Анатолія Макаровича та БІЛУ Лідію Іванівну про утримання заборгованості по квартплаті і комунальних послугах. До цього кроку міська комунальна служба вдалася, не зважаючи на те, що, ігноруючи всі скарги, у квартирі подружжя, інвалідів 2-ї групи у зимовий період протягом більше десяти років підтримувалася температура повітря нижче санітарних норм. Це змусило вигаданих керівництвом комунальних служб відповідачів 11 листопада 2003 року подати зустрічний позов по справі «Про забезпечення нормальної експлуатації житлового будинку». Судитися з комунальною службою рівнозначно судитися з владою. І можна собі уявити, з яким бажанням судді відправляли подібне судочинство. За період розгляду справи лише у суді першої інстанції було призначено 22 судових засідання, з яких 10 не відбулося з причин неявки відповідача – КЖП № 35. Далі були апеляційний суд, знову місцевий, знову апеляційний… За цей час громадянин БІЛИЙ А. М. звернувся до Криворізького міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА як учасника Української Гельсінської спілки з прав людини за правовою допомогою, долучився до його діяльності, сам став активним правозахисником. Відстоювання прав людини стало його повсякденною справою.
Микола КОРОБКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
