Двадцять четверте грудня. Зимна днина. В той день в сім’ї сільських учителів На світ з’явилась гарная дитина. З’явився хлопчик – Славик Чорновіл!
Ріс як усі… у школі добре вчився. За це медаль отримав золоту За долю України все журився… Потрапив у радянськую тюрму.
Та не зломили ті тюремні стіни Ні духу, а ні волі козака. Він жив і працював для України, Тому і буде жити у віках!
Живуть Герої в пам’яті народу, І душі їх святії – у Раю, Нічого не чекавши в нагороду, Ішли вони на муки за свободу, За Україну, матінку свою!..
В’ячеслав ПЕТРЕНКО, м. Херсон
|