Протягом перших 21 місяця Другої світової війни СРСР та Третій Рейх були фактичними союзниками. 50 років СРСР не визнавав ані цього факту, ані самого існування Таємних протоколів до цього Пакту. 23 серпня 1939 року відбулася подія, що стала спусковим механізмом найкривавішої трагедії в історії людства – Другої світової війни. У цей день у Москві було підписано Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, відомий як пакт МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА. Так відбулася змова між двома найбільшими тоталітарними режимами, яка відкрила дорогу до розв’язання найкривавішого конфлікту у світовій історії. Хоча під цим документом стоять підписи міністрів закордонних справ СРСР та Німеччини, фактично це була угода керівників держав, а тому у багатьох країнах її називають пактом ГІТЛЕРА-СТАЛІНА. За договором сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу одна на одну і дотримуватися нейтралітету у випадку, якщо одна з них ставала об’єктом воєнних дій третьої сторони. До цього пакту можна було б ставитися як до досить ординарного документу, проте до тексту договору додавався таємний додатковий протокол, яким встановлювалося розмежування територіальних інтересів сторін – розподіл країн Східної Європи на сфери німецьких і радянських інтересів.

Факт підписання Таємного протоколу до Пакту

МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА СРСР не визнавав 50 років

Таємний протокол був злочинною змовою керівників двох тоталітарних режимів – диктаторів націонал-соціалістичної Німеччини та комуністичного СРСР. Він передбачав ліквідацію чи позбавлення суверенітету низки держав (Польщі, Литви, Латвії, Естонії) та задоволення територіальних інтересів країн-підписантів договору за рахунок третіх країн. За тиждень після укладання договору – 1 вересня 1939 року – Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня на польську територію зі сходу увійшла Червона армія. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 року підписанням Договору про дружбу і кордон, що став логічним завершенням таємної угоди, укладеної між Москвою і Берліном 23 серпня 1939 року

До складу СРСР були включені території Західної України та Західної Білорусії, у подальшому – країни Балтії, Бессарабія, Північна Буковина (1940). Наприкінці 1939 року СРСР здійснив напад на Фінляндію, розв’язавши радянсько-фінляндську війну 1939–1940 років, за що був оголошений агресором і виключений з Ліги націй 14 грудня 1939 року. Так розпочалася Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, в ході якого за шість років загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей.

Карикатура на підписання пакту між двома диктаторами.

Протягом перших 21 місяця війни СРСР та Третій Рейх були фактичними союзниками, а від 22 червня 1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська війна 1941-1945 років. Цей конфлікт, також відомий як Велика Вітчизняна війна, не є тотожний поняттю Другої світової війни. Війна між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною була складовою більш широкого географічно і хронологічно глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда. Зміст та наслідки домовленостей, що містились у таємному протоколі до радянсько-німецького пакту, від початку були для СРСР компрометуючі, а тому саме існування цього додатку офіційно заперечувалося Москвою аж до 1989 року. У радянські часи і пізніше навколо Пакту про ненапад сформувалося багато міфів, покликаних виправдати дії СРСР, представити їх вимушеними, доцільними чи навіть позитивними. Наприклад, оскільки наслідком угоди стало розширення території Радянської України, дехто закликає вважати угоду 1939 року прогресивною віхою української історі

Український інститут національної пам’яті зібрав шість

найбільш поширених міфів, що стосуються

Пакту МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА і підготував спростування

Міф №1. Пакт МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА служив справі миру, оскільки давав необхідний перепочинок СРСР перед початком війни

Спростування: Навпаки, угода між ГІТЛЕРОМ і СТАЛІНИМ промостила шлях до Другої світової війни. Нацистська Німеччина і сталінський СРСР перед 1939 роком. були державами, рівною мірою незадоволеними світовим ладом, сформованим у результаті Першої світової війни. Наявні в Європі кордони не влаштовували обидва диктаторські режими; ГІТЛЕР і СТАЛІН прагнули розширити підвладні їм території. Польща була об'єктом радянських та німецьких територіальних зазіхань і одночасно -каменем спотикання на шляху до масштабної експансії. Тому два диктатори домовилися спільно розправитися з Польщею. Якби СТАЛІН не пішов на змову із ГІТЛЕРОМ, тоді шанси і рішучість Німеччини напасти були б значно нижчі, а значить - і менша ймовірність початку Другої світової війни.

Після поділу Польщі восени 1939 року СРСР, формально залишаючись нейтральною країною, налагодив масштабне економічне та військово-технічне співробітництво з Німеччиною, чим допомагав їй вести війну проти низки європейських країн. Поділ Польщі і анексія Радянським Союзом балтійських країн призвели до появи протяжного радянсько-німецького сухопутного кордону. Саме цією обставиною і скористався ГІТЛЕР 22 червня 1941 року, коли напав на СРСР.

Міф №2. Друга світова війна почалася для України 22 червня 1941 року

Спростування: Для багатьох українців Друга світова війна почалася в перший же день – 1 вересня 1939 року.У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе атакували Львів. Протягом вересня 1939 року бомбардування зазнали також інші міста Галичини, зокрема, - Дрогобич, який був зрештою окупований нацистами 18 вересня і переданий Червоній армії 24 вересня. Тисячі солдатів і офіцерів українського походження зустріли ворога у складі Війська Польського. З мільйона польських військових, 106-112 тисяч (за іншими підрахунками – 120 тисяч) були українцями. Тільки протягом вересня 1939 року у боях загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Водночас, ОУН пов'язувала німецький напад із перспективою звільнення з-під польського панування, а тому українські націоналісти намагалися організувати партизанську війну в тилу, а також просувалися разом з Вермахтом у складі добровольчого підрозділу ВВН ("військові відділи націоналістів"). Наступаючи, німецька армія увійшла у межі Галичини і почала штурм Львова. 17 вересня 1939 року мирний час закінчився також для тисяч українських радянських солдатів, які перетнули східний польський кордон. Хоча бойові зіткнення між Червоною армією та польськими військами були епізодичними і незначними, в них також гинули люди. Трагедією українського народу був його розподіл між усіма воюючими сторонами.

Міф №3. Польський похід Червоної армії був жестом допомоги братнім народам і не узгоджувався із німецькими планами розчленування Польщі

Спростування: Введення на територію Польщі радянських військ 17.09.1939 стало наслідком наслідком домовленостей з Німеччиною і було агресією проти польської держави. Риторика про необхідність визволення братів (українців і білорусів), про єдність України була ширмою експансіоністських планів вищого керівництва СРСР. Ані в тексті Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР, ані в секретному протоколі про поділ сфер інтересів не було жодної згадки про українців чи білорусів.

Навпаки, лінія територіального розмежування не співпадала з межами етнічної території українців і білорусів, а проходила набагато західніше – по Віслі, через Варшаву. На цьому наполіг особисто СТАЛІН. Він не прагнув "соборності" України та Білорусії, а дбав про військово-стратегічні інтереси СРСР. Після того, як Вермахт почав бойові дії проти Польщі, МЗС Німеччини наполягало на вступі у війну Радянського Союзу, посилаючись на необхідність окупації ним територій, що вважалися радянською сферою впливу, згідно секретного протоколу пакту МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА.

17 вересня СТАЛІН ввів до Польщі Червону армію, чим порушив Договір про ненапад СРСР і Польщі, укладений в 1932 року. Викликавши в той день польського посла В.ГЖИБОВСЬКОГО, МОЛОТОВ цинічно пояснив напад тим, що "польська держава і уряд практично перестали існувати". У цей час, польські війська все ще продовжували чинити запеклий опір Вермахту. У війні проти Польщі СРСР і Німеччина поводились як союзники: координували дії авіації, спільно добивали польські частини, відповідно до встановленої демаркаційної лінії, поступалися один одному захопленими територіями, проводили спільні військові паради з нагоди перемоги.

Міф №4. Завдяки пакту МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА Східна і Західна Україна вперше возз'єдналися

Спростування: Це возз'єднання було не першим в новітній українській історії, і також недовготривалим. Першим юридичним актом, що проголошував об'єднання Східної і Західної України, був Акт злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1918 року. На відміну від 1939 року, тоді від імені двох частин українського народу виступали незалежні і рівноправні уряди. Утім, в умовах війни і революції, Акт 22 січня не призвів до реального довгострокового об'єднанню українських земель. Але така ж сама історія і з "возз'єднанням" 1939-го року. Воно тривало менше двох років, – до моменту, поки Німеччина не окупувала західні регіони СРСР. Після відступу німців з України, єдність УРСР регламентувалася вже зовсім іншими міжнародними договорами.

Міф №5. Пакт МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА слугує юридичною основою знаходження Західної та Східної України в одній державі

Спростування: Юридичною основою сучасних українських кордонів є міжнародне право, що забезпечує спадкоємність кордонів незалежної України з межами колишньої УРСР. У свою чергу, західна межа УРСР була встановлена за підсумком повоєнних договорів між СРСР і Польською Народною Республікою. Формальне затвердження кордону відбулося в договорі, підписаному 16 серпня 1945 року, що набрав чинності 6 лютого 1946 року. Фундаментальною підставою для проходження польсько-радянського кордону були домовленості провідних країн Антигітлерівської коаліції у 1945 року на Ялтинській і Потсдамській конференціях.

Пізніше лінія кордону двічі переглядалася і набула завершеного вигляду в 1951 році. Крім того, слід пам’ятати, що по завершенні війни в 1945 році до УРСР було приєднано землі Закарпатської України, які до того належали Чехословаччині. Що стосується західного кордону УРСР 1939-1941 роках., то він не був визнаним міжнародною спільнотою. Фактично, між 1939 і 1945 роками Західна Україна була спірною територією.

Міф №6. Денонсація Росією пакту МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА призведе до повернення Західної України Польщі

Спростування: Пакт МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА і Договір про дружбу і кордон СРСР і Німеччини від 28 вересня 1939 року вже давно втратили чинність. Власне, ці угоди стали неактуальними, ще коли їх порушила Німеччина під час нападу на СРСР 22 червня 1941 року. Але крім цього, в угоді, підписаній між СРСР і польським урядом у вигнанні (тим, який "фактично перестав існувати) 30 липня 1941 року, СТАЛІН додатково визнав втрату чинності радянсько-німецьких угод 1939 року в частині, що стосувалася територіальних змін у Польщі. Сучасна договірна основа відносин між Польщею та Україною ґрунтується на взаємній повазі до територіальної цілісності та на відмові від будь-яких територіальних претензій.

Матеріал підготовлений Українським інститутом національної пам’яті на основі Методичних матеріалів до Європейського Дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму Максимом МАЙОРОВИМ та Ростиславом ПИЛЯВЕЦЕМ, сайт “Історична правда”,  22 серпня 2014 року

Львівський вокзал після бомбардування 1 вересня 1939 року.