Якщо б ви написали, що в останній день квітня до Кривого Рогу на запрошення місцевих журналістів Ольги ХВОСТОВОЇ і Володимира ГОНЧАРА приїхала яскрава пара сучасних українських письменників, то це мало б означати, що ви нічого не написали. Так, бо їх справді варто було послухати, а ще краще – почитати їхні твори про розмаїття нашого навколишнього (а також – внутрішнього) життя. Втім, навряд чи хто найближчим часом зможе точніше визначити їх роль у сучасній українській літературі, ніж, власне, вони самі: 
Вікторія СТАХ і Михайло БРИНИХ.
Загалом можна вважати таким, що наближається до можливої істини, те твердження, що вони – люди більш ніж просто пересічні і просто – чоловік і жінка. Головне, що ніхто не зможе заперечити того елементарного факту, що основними знаряддями у їхньому житті стали: спочатку - шарикова ручка, а згодом - комп’ютер. Але – не для ігор-забавок, а для творчості, яка все більше нагадує гру в справжнє життя.
Вікторія СТАХ – це і поетка, і письменниця, і журналістка. Вірші почала писати з дитинства. Після закінчення філфаку Київського університету працювала і на телебаченні, і в друкованій пресі. Неодноразово виходила переможцями різних конкурсів, але сказала, що практично перестала писати вірші після того, як почали народжуватися діти. Останні з її досягнень – це перемога в минулорічному всеукраїнському конкурсі на краще оповідання, яке проводив часопис «Сімя і дім», а також стала співупорядником особливої книги: «Біла книга кохання. Антологія української еротичної поезії». Розповіла, що вірші до цієї незвичайної збірки вона збирала аж 18 років.
Михайло БРИНИХ – письменник, журналіст, режисер документального кіно і сценарист. Перший свій роман («Реальна ніжність вирваного серця») опублікував у часописі «Кур’єр Кривбасу» ще 2001-го року. Та найбільш успішним для нього став рік минулий. Бо за свій останній твір (він його називає напівжартома роман-посібник) під назвою «Шахмати для дибілів» він отримав аж три нагороди. Найголовніші з них дві: перемога в конкурсі «Коронація слова» й серед п’яти переможців конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі».
Михайло не приховував, що він здивований такою високою оцінкою його творчості та й взагалі вважає, що всі найкращі і найважливіші книги вже написані, а тому всім нинішнім авторам (особливо молодим і початківцям, якщо вони – люди не з високими амбіціями) треба з цим змиритися. Тому для нього вся його творчість тепер – це ніби гра, свого роду розвага. Та й сам він себе вважає таким собі хробаком, що сидить всередині яблука із задоволенням його «зжирає» й точно знає, що на його вік того яблука життя вистачить, оскільки він все одно помре раніше.
Але ж все це – його слова. А сам роман – справді смішний, веселий і дотепний. А один із чотирьох членів журі на приз «Книга року Бі-Бі-Сі», відомий багатьом телеведучий «Свободи слова» Андрій КУЛИКОВ вважав, що цей його роман – у тому конкурсі найкращий.
Тобто, сімейне подружжя відверто кохається в творчості. Цим і живе.
Богданія СВІТАНОК, Сергій ТЕРЕН.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
