Ми познайомимо вас із двома віршами молодої поетеси із Дніпропетровська Наталії ФЕДЬКО, в тому числі із тим («Українська нірвана»), який дозволив їй стати лауреатом конкурсу «Золотий тризуб».
СУМЛІННЯ
В політиків – заасфальтоване,
В злочинців – навік заспиртоване,
В гладких олігархів – зелене,
В повій – боязке, мов гієна.
В митців… Ну, а з ними складніше:
У когось – пищить, наче миша,
А в когось – орлом неприкаяним
Летить за сполоханим Каїном.
У мене також є сумління,
Зухвале, мов квітка осіння,
Умите самою свободою,
Щоправда, не дружить із модою.
Воно то сія, мов перлина,
То душить мене, як пухлина,
То мирить надію з реальністю,
Щоб слово не стало формальністю.
І сором женеться за мною
З часів сивочолого Ноя.
Той сором – за дурнів і воїнів,
За злочини, іншими скоєні.
Всіх шкода. Я зовсім не люта.
Не вмію втрачать абсолюти.
Така вже у мене традиція –
Завжди пропускать репетиції.
УКРАЇНСЬКА НІРВАНА
Що за епоха? Венера – в Сатурні,
Правда – в тумані, багатство – у дурнів.
Мало шедеврів, багато реклами,
Лицарі ЗМІ обмінялись тілами.
Батьківську ниву нам ліньки орати,
Матері брешем, цураємось брата…
Хто ж ми, вкраїнці, у рідній державі? -
Наші клейноди й серця не іржаві.
Нащо ж ми прагнемо жити в півсили?
Так, ми квитків у цей світ не просили…
Що ж буде завтра - втечем на Багами? -
Сум наш стоїть між двома берегами.
Нами забута, палає калина…
Люди, а може лишилась хвилина
До небуття, до імли, до прощання?..
Море зруйнує палаци піщані.
Шкіриться Цербер у царстві Аїда…
Хай йому грець! – Я нікуди не їду!
Зірка Вітчизни моєї не згасне.
Чуєш, Вкраїно, спинись, ти – прекрасна!
Ролі невдах ми втомилися грати.
Сниться мені: Сулима йде на страту
І посміхається… «Батьку Іване!»,-
Кличу, прокинувшись… - Вийшла з нірвани.
Наталя ФЕДЬКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
