 1 травня 2011 року, у неділю, на горі Маківка , що у Сколівському районі Львівської області відбулися заходи з відзначення 96-ої річниці перемоги Українських Січових Стрільців над російськими військами.
У своєму виступі голова Львівської обласної ради Олег Панькевич говорив про те що 96 років тому сальвами ( салютами) були не набої а душі молодих українців , вчорашніх студентів або тих які ще були студентами , покинули студентську лаву і добровільно взяли до рук зброю і одягнули форму австро-угорської імперії, але вони одягнули форму з синьо-жовтими стрічечками і скоро про вояків , з такими стрічками взнала вся Європа.
Бої на Маківці - це був початковий історичний шанс щоби на українській землі мова була українською, пісня була українською, церква була українською. Завершуючи свій виступ Олег ПАНЬКЕВИЧ сказав :«Навряд чи ми почуємо на центральних каналах чи на 1-му національному чи на 1+1 ні 9-му про нашу подію.
Нас будуть годувать різними шоу , нас будуть налаштовувати святкувати 9 травня під червоними прапорами , під тими прапорами під якими не тільки перемагали фашизм а й далі знищували незалежність України , як держави.»
Виступаючі говорили про те що молоді січові стрільці мріяли побачити свою незалежну державу , але коли зрозуміли що не можна відступати віддавали свої життя , і тому їхні душі, душі загиблих тут героїчною смертю сьогодні дякують всім нам , хто зібрався на горі Маківка: священникам ,громадським і патріотичним організаціям , які щороку тут здійснюють свій вишкіл своє таборування готуються до продовження боротьби за українську державу, дякують ветеранам , яку пам’ятають ще визвольні змагання 40-х, 50-х років , маленьким діткам , які прийшли сюди на гору з сусідніх сіл.
В далекому 1915-му на цій землі люди вітали січових стрільців дуже гордо і хвилююче , вважаючи що це є українська надія . І зараз допоки приходитимуть сюди люди ніхто не зможе придушити українську державу і витравити з неї дух волі , дух свободи.
Люди на Маківці зібралися щоб вклонитися борцям за вільну Україну і продовжити боротьбу яка триває.
На заходах памяті перемоги Українських Січових стрільців були представники від нашого міста – члени Криворізького міського об єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка ,представники Інгульської паланки війська Запорізького низового і студенти і працівники Криворізького педагогічного університету та Криворізького національно-економічного університету імені Вадима Гетьмана.
1 травня наша група вставши о 4-ій годині ранку приїхала електричкою зі Львова на станцію Тухля і зробила 11 кілометровий марш-кидок . По дорозі ми спинялись біля криниці Івана Франка, адже саме в Тухлі він написав свого безсмертного «Захара Беркута». Зайшли в церкву ,в якій якраз йшла ранкова служба, саме в ній встановлено меморіальну дошку з іменами січових стрільців , які відстоювали Маківку. Марш-кидок особливо напружений був на останньому відрізку коли ми на гору Маківка піднімались по стрімкому крутогору через буреломи, але ми це зробили, ми приїхали за 1000 кілометрів , щоби вклонитися справжнім українським героям, які на початку ХХ століття, тут на західній Україні, показали , що вільний войовничий дух нашої нації, з часів Хмельницького і Сірка не скрес !
Декілька слів історії. Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС, усу́си) — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ). Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.
Тут ми наводимо короткий витяг із книги Українські Січові Стрільці 1914-1920 (за ред. Б.Гнаткевича та інш.) видання 1935 року.Особливості тексту і мови збережено.
« Розмах московського наступу на весні 1915 року стрінув на горі Маківці стрілецьку запору і на ній, після чотироденних боїв, розбився. Перший московський наступ на ліве крило обсади Маківки зачався в ночі з 28-го на 29-го квітня. На оборону загроженого крила кинено цілий перший курінь У. С. С, сотні Букшованого, Дудинського, Носковського та Семенюка, і половину другого куріня, сотні Будзиновського, Мельника та одну чету зі сотні д-ра О. Левицького. Рано 29-го квітня сотні відбили ворожий наступ.
І кинулись до протинаступу. Після рукопашного бою Стрільці прогнали Москалів аж до їхніх вихідних становищ. Там, у московських окопах, знову прийшло до бою на багнети. Частина Москалів піддалась, а решта пішла в ростіч. На місці бою залишив ворог ок. 200 убитих та кілька скорострілів. а другий день, 30-го квітня, Москалі повторили наступ на праве крило маковецької обсади. На допомогу кинено знову сотні Букшованого, Семенюка, дві чети сотні Дудинського, сотню Будзиновського і Мельника. Стрільці зломили ворожий удар і повели протинаступ, у висліді якого добули три скоростріли і 173 полонених. Тому, що Москалі продовжували наступ, стрілецькі сотні залишились на Маківці. Третій, найзавзятішій бій за Маківку розпочався ранком 1-го травня наступом Москалів на становища сотні Будзиновського і Мельника. Московське командування кинуло убій нові сили. Після кількагодинної гарматньої підготовки цілий полк рушив лавами на малий відтинок ледви двох стрілецьких сотень. Москалі спинались наверх Маківки. Цільний крісовий вогонь Стрільців, здебільша на віддаль кількадесяти кроків, клав лаву за лавою наступаючого ворога. Та йому не було стриму. Зрезиґновані, сперті накрісах сунули нові сотки салдатів, як карамха, до стрілецьких становищ та засипали їх ручними гранатами. Стрільці відступили, залишаючи в окопах ранених, убитих та полоненх. Тоді на допомогу наспів перший курінь. Рішучим наступом У. С. С. здержали одхід ворога і самі рванули вперед. Двічі відступала стрілецька лава від ворожого вогню і двічі відкидала Москалів на верх Маківки. Щойно за третім разом московські полки покинули під напором стрілецької сили й завзяття добутий верх та пішли в ростіч. На побоєвищі залишилися гори трупів, від смерти врятувалися лише ті, що попалив полон. Даремно поновляв ворог ще й на другий день наступ на Маківку. Вже ніякі його зусилля не могли видерти її зі стрілецьких рук.
В боях на Маківці, що тривали від 29-го квітня до 2-го травня, втратили У. С. С. 42 убитих і 76 ранених. В цьому бою вславились понад усіх своєю відвагою четарі Свідерський, Гнатевнч, Мельник, Артимович, Каратницький, Яримович, хорунжі Степанівна, Яремкевич, Кобєрський; десятник Радович, стрільці Садженнця, Петрів, Кривий, брати ЗІтинюки та багато інших. Бій на Маківці був першим збірним успіхом стрілецької збруї та стрілецького духа. В ньому розбилася московська навала об горстку ідейного Стрілецтва. На Маківці У. С. С. відбили всі ворожі наступи і не допустили до зломання фронту.
Того й другого дня московські відділи дальше атакували Маківку. Вечером дня 3-го травня сотні У. С. С. зійшли з Маківки в запас бриґади. В ночі 4-го травня Москалям удалося вдруге проломити становища мадярських частин на Маківці та зайняти цілу гору. Кинені до протинаступу сотні II. куріня У. С. С. змогли в рятувати вже безвихідне положення настільки, що спиниливорога біля гори.»
Олександр Чижиков 1… 5 травня 2011 року . г. Маківка- смт. Тухля-Львів-Кривий Ріг.
( продовження буде).
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
