Невідомий знаменитий КОЛАЧЕВСЬКИЙ
В 2011 році, на тлі інших визначних подій в історії залізорудного Кривбасу, непомітно спливає сто років з дня смерті доктора медицини, рудопромисловця і мецената Сергія Миколайовича КОЛАЧЕВСЬКОГО. Він був в історії нашого міста визначним меценатом, першокласним лікарем, передовим рудопромисловцем. Але ця людина також доклала багато зусиль для відкриття у нашому місті вищого навчального закладу з підготовки фахівців гірничо-металургійної галузі. Зараз про це, на жаль, згадуєть дуже рідко.
З десяти найбільших власників криворізьких рудників лише двоє (С.М. КОЛАЧЕВСЬКИЙ та спадкоємці ГАЛКОВСЬКІ) були російськими підданими. Решта фірм належала іноземними компаніям. Вони видобували левову частку руди басейну (в 1913 р.- 87%). Зрозуміло, що в першу чергу їх цікавили прибутки. Адже, за прогнозами вчених того часу, рудні запаси Кривбасу могли вичерпатись через 15-30 років, і їм треба було отримати як можна більше капіталу.
Але у серпні 1917 року Вища гірнича шкала в Кривому Розі все ж таки була відкрита. Як відомо із заповіту, С.М.КОЛАЧЕВСЬКИЙ весь свій капітал і майно (рудник, обладнання, будівлі) на загальну суму приблизно 30 мільйонів золотих карбованців заповідав Катеринославському і Херсонському земствам. Там було докладно обумовлено, на які потреби необхідно витрачати кошти: будівництво у Кривому Розі Вищого сільськогосподарського училища, Вищої гірничої школи і т.д. Стосовно навчальних закладів КРЛАЧЕВСЬКИЙ навіть рекомендував для них навчальну програму – які предмети і в якій кількості годин необхідно викладати. Діти незаможних батьків мали право на безкоштовне навчання в цих закладах.
На превеликий жаль, через зміну влади в імперії, зусилля цього мецената були марними. Спочатку, з 1911 по 1916 роки, із земствами судився племінник С.М. КОЛАЧЕВСЬКОГО, а у листопаді 1917 року до влади прийшли більшовики. - Тоді і гроші, і рудник були націоналізовані. Лише у жовтні 1922 року у Кривому Розі відкрили профільний навчальний заклад – Криворізький гірничий вечірній технікум. А зусилля «капіталіста КОЛАЧЕВСЬКОГО» несправедливо забули на довгі роки.
КОЛАЧЕВСЬКИЙ був надзвичайно багатою людиною, відомим в Україні лікарем і громадським діячем. Мешкав він у Петербурзі, Одесі та Кривому Розі. Наприкінці 1890 року Сергій Миколайович купив у сина французького підданого, крупного фінансиста-банкіра Якова ПОММЕРА, будинок на Сабанєєвому мосту в Одесі. Якщо поруч знаходились банки, представництва, відділення різних установ і навіть американська амбасада, то особняк Сергія Миколайовича використовувався за призначенням – як помешкання. На початку минулого століття він знаходився за адресою: особняк КОЛАЧЕВСЬКОГО буд. №3 на розі Воєнної балки. Його свого часу, як і особняк у Кривому Розі, конфіскувала радянська влада. Останнім часом у ньому знаходились відділ культури Одеського міськвиконкому, центр дитячого дозвілля і художня галерея «Мост». Отже, не всі архітектурні пам’ятки пов’язані з іменем С.М. КОЛАЧЕВСЬКОГО, втрачені. Ось де простір для краєзнавчих досліджень. Виявляється, що С.М.КОЛАЧЕВСЬКИЙ непогано розумівся на архітектурі. Його маєток у Кривому Розі був спроектований ним самим. Сергій Миколайович вмів рахувати гроші і прийняв вірне рішення про необхідність використовувати місцеві будівельні матеріали. Глини на Криворіжжі достатньо. Як згадує Яків КОМКОВ, колишній робітник рудника, закупив КОЛАЧЕВСЬКИЙ за кордоном обладнання для власної цегельні. Цегельню обладнав гофманськими випалювальними печами та й почав випускати цеглу: «Цегла вищого класу – фірменна», - згадує Яків КОМКОВ. Отже, твердження, що він закуповував цеглу у самій Франції, лише по знайденій М.В.БАБЕНКОМ черепиці з написом «Марсель» - безпідставне.
Це не єдиний «ляпсус» у дослідженнях місцевих любителів історії. У багатьох джерелах дружина КJKFXTDCMRJUJ Євгенія то Володимирівна, то Михайлівна. Дата її смерті - чи то 1906-й, чи то 1910-й роки. Дівоче прізвище – чи то СТУРДЗЕ чи то РЕЗМЕРІЦЕ. Ось де поле для пошуку. Тут придався б нам міський архів. Але, на жаль, у 1941 році під час переправи через Дніпро автомобіль з архівними документами потрапив під бомбардування і був знищений. Поволі відходять і ті, хто особисто знав чи бачив на власні очі Сергія Миколайовича та ті, хто чув оповіді про нього.
Але бувають досить цікаві знахідки. Так, учень Тернівського ліцею Олександр БАЛБИШЕВ п’ять років тому знайшов у сусідки своєї бабусі унікальне фото на якому сусід Микола Платонович ХАРІН (сусід КОЛАЧЕВСЬКОГО) з дружиною, сином та усією прислугою біля свого палацу (до речі, він ззовні дуже нагадує Маріїнський палац у Києві). Можливо, щаслива доля спіткає ще когось із дослідників - і ми знайдемо унікальні фото Сергія Миколайовича КРОАЧЕВСЬКОГО. Адже пошуки варті того, бо він зробив для міста і його людей стільки, як ніхто інший.
Громадськості міста, мабуть, було б варто у соті роковини смерті цієї великої людини поклопотатися перед місцевою владою Кривого Рогу про започаткування іменної стипендії Сергія КОЛАЧЕВСЬКОГО для студентів ВНЗ гірничого профілю. Повірте, він того вартий.
Тетяна ВОЙТОВИЦЬКА,
викладач Тернівського індустріального технікуму, м. Кривий Ріг.
|
| Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (30.05.2011)
|
| Переглядів: 2797
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
