Михайло ЯНГЕЛЬ – геніальний конструктор з українським корінням
Сьогодні ім’я Михайла ЯНГЕЛЯ, видатного конструктора у галузі ракетно-будівної промисловості і дослідження безкраїх просторів космосу, відоме на увесь світ. Але чи не найбільше – у Дніпропетровську. Бо з 1954-го року і до останніх днів свого життя в 1971-му він жив і працював саме тут, де почав роботу на посаді начальника і головного конструктора Особливого конструкторського бюро засекреченого заводу №586, який із 1966-го був перейменований у Південний машинобудівний завод, а Особливе конструкторське – в Конструкторське бюро «Південне». Про Михайла ЯНГЕЛЯ та його непересічну діяльність – ось цей матеріал, який підготував голова Дніпропетровського обласного об’єднанння Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА Микола КОВАЛЕНКО, у недавньому минулому - //////// 1. Минулого року відзначали 100-річний ювілей від дня народження славетного конструктора Михайла ЯНГЕЛЯ. Народився він 25 жовтня (за старим стилем) 1911 року в сім’ї бідняків у селі Зирянове, що в Іркутській губернії тогочасної Росії. Однак він має українське коріння. Справа в тому, що якраз перед тим ювілеєм працівники Дніпропетровського обласного державного архіву організували виставку, присвячену життю й діяльності видатного вченого, і на ній були представлені досі маловідомі документи. Цю виставку під назвою «Космічна ера Михайла ЯНГЕЛЯ» під час її відкриття відвідали його донька Людмила, племінник Аркадій і правнук Олексій. На ній і в невеличкій брошурі «Українське коріння Михайла ЯНГЕЛЯ» були представлені маловідомі документи, котрі раніше не публікувалися. Це, зокрема, його свідоцтво про народження, фотографії сім’ї і самого села Зирянового, де народився майбутній конструктор найпотужніших у світі ракет. На тій виставці були розміщені сімдесят фотокопій архівних документів із фондів Державного архіву Дніпропетровської області, Державного архіву Чернігівської області, матеріалів Державного космічного агентства України, приватного архіву В.П.ПЛАТОНОВА. Серед них – матеріали про основні віхи ракетобудування: конструктор брав участь у проектуванні й виробництві ракети Р-12 (першооснова ракетних військ стратегічного призначення), ракети РС-20 “Воєвода” (названа на заході SS-18 Satan – “Сатана”), а також посадково-злітних комплексів для місячної експедиції. Але ще дуже важливо зазначити той факт, що фахівці Державного архіву Чернігівської області віднайшли і привезли до Дніпропетровська документи про засудження у 1890 році до каторжних робіт у Сибіру Лаврентія ЯНГЕЛЯ – діда видатного конструктора, та про переїзд родини на вічне поселення до Іркутської губернії. Тобто, родовід Михайла ЯНГЕЛЯ треба вести не з Росії, а з України. Та й останні роки життя (найбільш плідні у своїй діяльності як вченого і конструктора ракет) Михайло Кузьмович працював у Дніпропетровську (в Україні). Але про це – пізніше. 2. Народився Михайло ЯЕГЕЛЬ у багатодітній сім’ї (разом із ним їх було дванадцятеро) і в чотирнадцять років закінчив навчання в 6-му класі, а уже в сьомому він навчався у Москві, куди переїхав до старшого брата Костянтина. Паралельно там спочатку підробляв у друкарні, а потім, після закінчення фабрично-заводського училища, працював помічником майстра на текстильній фабриці в місті Красноармійську Московської області. У двадцять років – він уже студент Московського авіаційного інституту. Там він навчався лише на «відмінно» й закінчив його в 1937-му році за спеціальністю «Літакобудування». Треба підкреслити, що майбутній конструктор виявив свої таланти ще студентом того інституту. Тому не випадково його в 1935 році взяли на роботу в конструкторське бюро самого Миколи ПОЛІКАРПОВА. Там він трудився на різних посадах близько десяти років, розпочавши свою діяльність конструктором другої категорії, інженером, а потім став помічником головного конструктора і провідним інженером, що брав участь у проектуванні й створенні модифікації літаків «ПО-2», «І-180», «І-185» та інших. Під час виконання різних завдань йому досить часто доводилося бувати на аеродромі. Саме там він і познайомився зі всесвітньо знаменитим льотчиком Валерієм ЧКАЛОВИМ. А в 1938-му Михайло ЯНГЕЛЬ із групою провідних фахівців-авіаторів перебував у відрядженні в США з метою ознайомлення з конструкціями та технологіями виробництва літаків та авіаційних двигунів у Брукліні, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Чикаго, Санта-Моніке. А також із цією метою перебував і у Канаді, в Монреалі. Протягом 1946-1948 років він також координував роботи з розвитку літакобудування в апараті Міністерства авіаційної промисловості СРСР. А в 1950-му році Михайло ЯНГЕЛЬ так само успішно, як і МАІ («з відзнакою»), тріумфально завершив навчання в Академії авіаційної промисловості СРСР. Протягом наступних чотирьох років він працює начальником відділу приладів і систем управління в Конструкторському бюро під керівництвом Сергія Павловича КОРОЛЬОВА і безпосереднім заступником цього Головного конструктора. Він брав безпосередню участь в розробці проектів ракет Р-5, Р-7, Р-11, проводив дослідження у сфері аеродинаміки й балістики, а також досліджував з метою розв’язання інші проблеми, які мали відношення до ракетобудування. 3. 42-річний Михайло ЯНГЕЛЬ у момент свого призначення в ДКБ-586 був уже відомим фахівцем, що мав чималий досвід проектно-конструкторських робіт і управління виробництвом авіаційної техніки та балістичних ракет. Набув він його після закінчення МАІ у видатних авіаконструкторів Миколи ПОЛІКАРПОВА,Сергія КОРОЛЬОВА, Артема МІКОЯНА, Володимира МЯСИЩЕВА, на авіаційних заводах. Ці трудові та творчі роки, ознаменовані бурхливим розвитком авіації, всенародним патріотизмом, суворими випробуваннями і перемогою у найкривавішій світовій війні, виробили у Михайла Кузьмовича високі моральні та ділові якості, творчий дух та глибокий патріотизм. Звідси його слова: "Слугувати народові, бути корисним для Батьківщини -не лише обов'язок, а й сенс життя". У квітні 1954 року, 58 років тому, спеціальною постановою уряду на базі Дніпропетровського серійного ракетного заводу було створене особливе конструкторське бюро (ОКБ-586) і Головним його конструктором було призначено Михайла ЯНГЕЛЯ. Звідти й розпочався останній (найбільш плідний) період його життя, який проходив в Україні. І саме тут була розроблена знаменита ракета Р-12, в якій використовувались компоненти палива довгого терміну зберігання й автономна система управління. Вона стала основою для створення ракетних військ стратегічного призначення в Радянському Союзі і знаходилась на бойовому чергуванні більше 30 років. За всі ці роки в Дніпропетровську, Омську, Пермі і в Оренбурзі було виготовлено 2300 таких ракет, і вони були зняті з бойового чергування лише на базі міжнародного договору зі скорочення РМСД у 1989 році. Про особливо високі властивості цієї ракети досить дохідливо розповів академік Володимир ГОРБУЛІН, який підкреслив наступне: «У чому була суть науково-технічних та експлуатаційних рішень ракети Р-12? Використання висококиплячих компонентів палива дозволило ракеті перебувати в заправленому стані 30 діб. Для довідки: ракета Р-5М (компоненти – спирт і рідкий кисень) могли перебувати на бойовому чергуванні 20 хвилин без підживлення і 5 годин – з підживленням). Та найголовніше – був закладений шлях до повної ампулизації, що суттєво підвищувало коефіцієнт бойової готовності. І ще одне – довготривале перебування в заправленому стані дозволило вирішити найважливіший військово-технічний аспект – захищеність ракети, а саме: можливість її розміщення в шахтній пусковій установці» В період до 1971-го року «КБ ПІВДЕННЕ» під керівництвом Головного конструктора Михайла ЯНГЕЛЯ створює друге покоління бойових ракетних комплексів з ракетами Р-36 у таких модифікаціях: балістична, орбітальна, моноблочної конструкції і такої конструкції, де головні частини розділяються. Якщо коротко підсумувати, то під керівництвом Михайла ЯНГЕЛЯ створено ракетні комплекси Р-12», «Р-14», «Р-16,Р-36, МР-УР100, Р-36М, космічні ракети носіїв «Космос», «Космос-2». «Циклон-2». Циклон-3», ракетний блок місячного корабля комплексу Н1-Л3, космічних апаратів «Космос», «Інтеркосмос». «Метеор», «Цілина». 4. Час не зупинився, він іде, вбираючи в себе людські досягнення і прорахунки, акумулюючи ідеї геніального конструктора в нові справи. А про діяльність Михайла ЯНГЕЛЯ вдячне людство пам’ятає, намагаючись закарбувати його в різних проявах. Його ім'я з 1991 року носить Державне конструкторське бюро «Південне», в Україні і в Росії заснували медаль його імені. Існує також стипендія імені Михайла ЯНГЕЛЯ у вищих навчальних закладах Москвм і Дніпропетровська. Та й це ще далеко й далеко не все, бо його ім’ям названі астероїд і кратер на Місяці, селище в Іркутській області Російської Федерації, гірський пік на Памірі…А крім цього – вулиці в Дніпропетровську і в Москві, в Байконурі. Крім названого, ще встановлено пам’ятні погруддя в Дніпропетровську, в Желєзногорську Іркутської області, на космодромах у Байконурі та Плесецьку. І далі можна перераховувати й перераховувати. Але за всім цим стояло наповнене буремними подіями і надскладними подіями життя мужньої людини, яку Бог позначив яскравим талантом творити заради захисту миру на планеті Земля і заради того, щоб люди себе все більше відчували творцями, а не тільки пасивними споживачами. Темп його життя, перерваний на п’ятому інфаркті, був надвисоким, а досягнуті успіхи – феноменальними
Матеріал підготував (із використанням публікацій агентства «Укрінформ», журналу регіональних новин «Бізнес-клас», радіо «Свобода» і газети «Дзеркало тижня. Україна») Микола КОВАЛЕНКО.
На світлинах:
Михайло ЯНГЕЛЬ;
перший дніпропетровский супутник ДС («Космос-1»), виведений на навколоземну орбіту 16 березня 1962 року ракетою-носієм «Космос», створеної на базі Р-12;
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
