PP

     П`ятниця, 03.07.2020, 22:32


вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » Статті » СТАТТІ ВІД ПРОСВІТИ » Кривий Ріг

Міфи і реалії Переяславської ради
Минає 358 років з часу Переяславської ради, а ми і досі іще не визначилися, що ж для нас Переяславська рада.
У минулі часи мусувався міф про «Переяславську угоду» 8 січня 1654 року. Однак цієї угоди не існувало, бо не відбулося підписання жодних договірних статей, а мали місце важкі українсько-московські переговори, де, як відомо, московська делегація навідріз відмовилася присягати від імені царя, в той час, як українська сторона урочисто присягнула, хоч і не одностайно. Так, образно кажучи, полковник Іван БОГУН вдарив шапкою об землю і пішов геть із кількома полковниками, не підтримавши цієї присяги. А Київський митрополит Сильвестр КОСІВ теж відмовився від присяги (а його авторитет був незаперечним), і це мало не зірвало увесь процес переговорів. Гетьман перед тим прорахував варіанти союзу і з Польщею, і з турками. Одначе він мав сумніви щодо можливостей Османської імперії надати допомогу козацтву, бо турки вели важку війну з могутньою Венецією на Середземному морі. Тому Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ не дав остаточної відповіді на турецькі пропозиції. Ці переговори дуже турбували Кремль, бо вісь Чигирин-Стамбул змінила б кардинально розстановку сил зовсім не на користь Москви. Через те українсько-московські переговори швидко закінчилися згодою Москви «прийняти Військо Запорізьке з городáми і землями під свою високу руку». Ліна КОСТЕНКО в історичному романі «Берестечко» писала про Москву:
Ось ми сповна зазнаєм свою муку
і прийде час, безвихідний наш час, -
вона візьме нас під високу руку,
не ворухнувши й пальцем задля нас.

Сучасні україножери і досі дорікають нам зрадою Москві. Бо ми і досі мазепинці, петлюрівці, бандерівці. Якщо МАЗЕПА - зрадник, то як він потрапив на 10-гривневу банкноту України? Хто вшанував би зрадника у такий спосіб? Та ж Ліна КРСТЕНКО зазначає:
Всі люблять Польщу в гонорі і славі.
Всяк московит Московію трубить.
Лиш нам чомусь відмовлено у праві
свою вітчизну над усе любить.

Підписання березневих статей засвідчило про союз не абсолютно рівних сторін. Їх навмисна розмитість давала змогу їх підписантам тлумачити кожен по-своєму і використовувати, як було вигідно у той чи інший момент. Московити, маючи більші ресурси, скористались ним сповна.
Річ Посполита була поставлена на межу цілковитої поразки, бо московсько-козацькі війська зайняли значну частину України, Білорусії, Литви. На ці землі претендувала Україна, полковник НЕЧАЙ домагався приєднання цих земель, а Московське царство, в свою чергу, не хотіло випустити здобич із рук. Тому українсько-московські відносини швидко псувалися. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, не бажаючи, щоб українські міста переходили під царську владу, затягує переговори. А Львів, наприклад, щоб не підкоритися Москві, намагався відкупитися контрибуцією. Наступний 1655 рік був роком надій, що не справдилися.
Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ волав про доконечну потребу «від царської руки відступитися», про це свідчили московські посланці БУТУРЛІН і МИХАЙЛОВ. Переяславська угода фактично була денонсована.Отже, військово-політична українсько-московська угода дала тріщину. І майже відкритий конфлікт переріс пізніше у війну, коли величезна московська армія вторглася на Україну, але гетьман Іван ВИГОВСЬКИЙ, колишній писар Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, вщент розгромив московитів під Конотопом 9 липня 1659 року.
Проросійські сили і по сьогодні намагаються втягнути Україну в лоно колишньої імперії. Збіговисько «Русского мира» в Одесі вшановує Катерину ІІ як засновницю міста, ніби вони і не знають, хто і коли заснував це місто, ігноруючи справжню історію славного міста, а українофобське об’єднання «Дозор» влаштувало автопробіг під імперськими прапорами. А ми терпимо і наша толерантність набуває мояхатаскрайнього вигляду і ми не можемо захистити свої національні інтереси. Знову звернуся до Ліни КОСТЕНКО:
…Бо хто б там що про волю не курникав,
свою темноту назвавши сном,
бува народ маненький, а – великий,
а ми давно розбовтані багном.
То що – і далі будемо сателітами Москви і далі вона буде формувати списки депутатів Верховної Ради від проросійських партій, яким незалежна Україна ні до чого?
То ми і досі мазепинці, петлюрівці, малороси, хохли, а не український народ?
Будьмо українцями!

Славій КАРПЕНКО,
М. Кривий Ріг

P.S. Борімося за Україну, як росіяни борются за велич і благополуччя Росії.
Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (15.02.2012)
Переглядів: 594 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: