PP

     П`ятниця, 03.07.2020, 21:56


вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » Статті » СТАТТІ ВІД ПРОСВІТИ » Кривий Ріг

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛЯ СКРИПКИ (ЗАКІНЧЕННЯ)
Криворізький етап життя і творчості В.СКРИПКИ вирізнявся тим, що він один з перших у 80 роках ХХ століття не лише збирав і досліджував народні твори про голодомор, головним чином 1932 - 1933 рр., а й сприяв організації та проведенню фольклористичної практики студентів Криворізького державного педагогічного університету у Придніпровському регіоні. Його метою була публікація п'ятнадцяти аркушів спогадів про голодомор. Це були свідчення очевидців про голодомори 1932 – 1933 рр., 1946 – 1947 рр., які йому довелося пережити. Про це він пише у своїй автобіографії: «Пам'ятаю, як наді мною хилитається небо і земля: мене, першенького в батьків, пухлого несуть на руках сім кілометрів до села Василівки мої молоді дядько Василь і тітка Віра. Манюньою чашечкою, схожою на лампаду, бабця Саня відходила мене козячим молоком…Збереглось фото з 47-го року, уже ж ніби парубійко: лице - шкіра і кості, як ото показують по ТВ виснажених із Індії чи Сомалі. Врятували нас ховрашки, яких я в канікули, після 3-ї чверті, «вилив» до сотні». До збирання заборонених владою фольклорних творів вчений залучає студентів, які прагнули пізнати історичну правду про велику трагедію українського народу. Тому закономірним є ряд його розвідок присвячені саме цій болючій темі: «Голодомор у селі Межовому. Із експедицій студентів Криворізького педінституту» (Кур’єр Кривбасу, 1994), «Виморення голодом (Вступна стаття і публікація спогадів про 1932 – 1933 рр.» (Березіль, 1994). В останній В.СКРИПКА подає своє бачення і розуміння цієї проблеми. Він, певно, один із перших на теренах України визначав причини цього явища та руйнівну силу подій, які пізніше уряди багатьох країн світу признають геноцидом української нації: «Політична система соціалізму, колективізація, сталінський терор спричинилися до страшної трагедії на Україні, яку не пережив жоден народ світу за всю цивілізацію».
Відомо, що в роки революції не тільки прості люди передчували загрозу життю і миру, але й творча інтелігенція. За визначенням В.СКРИПКИ саме Володимир ВИННИЧЕНКО констатував, що більшовизм на очах перетворюється на фашизм. Подальше відображення цих подій знаходимо у спогадах та художніх творах діячів української культури, які здебільшого мусили були емігрувати за кордон, щоб вижити: першим на ці страшні події, за словами Василя Микитовича, відгукнувся кобзар Єгор МОВЧАН, пізніше з'явиться цілий ряд літературних творів (поема Юрія КЛЕНА «Прокляті роки», романи Уласа САМЧУКА «Марія» та Василя БАРКИ «Жовтий князь» та ін.). Василь Микитович стверджує, що найбільше враження для людей становили спогади про виконавців розпоряджень партійного керівництва щодо конфіскації продовольства у селян. Певно тому, що це були односельці, люди, яких знали на селі, зачасту навіть сусіди. Аналізуючи розповіді очевидців, вчений дає таку характеристику цим людям у вступній статті до публікацій спогадів про голодомор 1932 - 1933 рр.: «Буксирні бригади, так звані активісти, посіпаки, що виступали під найменням червоної мітли, ті, які викачували хліб, - наймізерніші, найбридкіші, найледачіші, найбільш зневажувані людці села. <...> Та як почали від крайньої хати, яка вдовина, та до кінця - вимели все, навіть з горщечків крупа де яка була - забирали. <.. .> Буксири поводили себе часто звиродніло, просто знущалися з нещасних, витягували з печі якесь вариво і розбивали горщик серед хати, або в чавунець з борщем малу нужду справляли». На думку В.СКРИПКИ, знання правди про ці страшні роки повинні змінити свідомість сьогоднішньої людини, вона повинна усвідомити усі злочини, які були скоєні у той час. Як визначав дослідник, «оповідь з тих літ – це юдоль сліз і скорботи. Сучасна людина, коли до них доторкнеться, вона вже не може лишитися як перше, вона знетямлюється і дивиться на життя по-іншому». Таким чином, збирання та дослідження вченим народних творів про голодомор є важливим поступом у розвитку української науки фольклористики, а також великим кроком до розуміння, визначення об'єктивної оцінки даного історичного факту. Його публікації спогадів вирізнялися залученням рідкісного маловідомого матеріалу, точною передачею розповіді очевидців, а також авторськими коментарями, які були вільні від академічних норм, сповнені емоцій, філософських роздумів, і яскравої особистої оцінки, що базувалася на узагальненнях народного бачення, заборонених творах політичних діячів культури та літератури у часи Радянської України.
Наукові здобутки вченого-фольклориста були схвально оцінені як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, коли на запрошення гуманітаріїв української діаспори у 1991 р. В.СКРИПКА провів кілька семінарів з етнології та літературознавства в Альбертському університеті (Канада), виступив з бесідою перед віруючими Єдмонтону у храмі Св. Івана. Цікавий факт по приїзду розповів В.СКРИПКА. Йому продемонстрували сучасну методику записування фольклорного матеріалу із застосуванням найновішої відеотехніки. Василь Микитович, дивлячись на їх диво - не розгубився, заявив: «Хоча ми і не володіємо такою технікою, а користуємося лише папірцем із олівцем, та все ж, у нас більше, на відмінну від вас, носіїв фольклору. У вас лише одна жінка знає автентичний фольклор, а у нас – кожна друга». Рідкісні видання з українського фольклору привіз із-за океану тоді вчений. Це фольклористичні дослідження О.ВОРОПАЯ, Ф.КОЛЕССИ та багато іншої фахової літератури, якою так щедро ділився з колегами, студентами.
Великою заслугою В.СКОИПКИ є те, що він 31 січня і 1 лютого 1990 р. записав на магнітофонну плівку свідчення в'язня сталінських і брежнєвських таборів, великого борця за свободу України Оксани Яківни МЕШКО, яку вчений добре знав і глибоко шанував за стійкість, мужність, мудрість та духовність. Спілкування з цією самотньою літньою жінкою, що відчайдушно боролася проти «імперії зла», суттєво позначилося на принципах, які проповідував вчений, а тому був щирий, коли уточнював: «Я трохи знаю народ. Мене люблять молоді, бо вмію з ними розмовляти. Я люблю старих людей, бо знаю, що треба припадати до їхніх слідів, щоб оживити свій дух» . Відзначимо, що під впливом Василя Микитовича гартувалося молоде покоління науковців, які обрали шлях науки і освіти, лишилися вірними настановам вченого, для якого народні твори є еталоном мудрості.
Фольклористична діяльність В.СКРИПКИ відобразилася певною мірою і на його літературній діяльності. Його перу належить опублікований у часописі «Кур'єр Кривбасу» за 1995 р. (№29) етюд «Яблуко», що є відображенням народного світобачення та світосприйняття через засвоєні естетичні смаки, морально-етичні норми українського фольклору, крізь призму бачення проблеми дитини війни у контексті творчості письменників-шістдесятників, діяльність яких припадає на так звану епоху «хрущовської відлиги», ідеологічним підґрунтям якої стало розвінчання культу особи Сталіна.
Таким чином, діяльність В.М.СКРИПКИ в галузі слов’янської фольклористики чекає на спеціальне всебічне висвітлення й популяризацію. Наукові настанови вченого не лише не втратили свого значення, а й заслуговують пильнішої уваги дослідників, оскільки В.М.СКРИПКА як фольклорист, літературознавець, педагог, громадський діяч неустанно служив Україні своєю працею, за що заслужив повагу своїх однодумців, колег і студентів.
Логічним і науково аргументованим кроком вшанування пам’яті вченого на початку нового XXI ст. буде реалізація його мрії: відкриття на факультеті української філології Криворізького педуніверситету додаткової спеціалізації «Фольклористика» для підготовки вчителів художньо-естетичного профілю, які змоделюють педагогічну стратегію, зорієнтовану на нову соціальну реальність, у лоні якої має відродиться традиційна культура у Придніпровському регіоні, зокрема на Криворіжжі. А також настав час видання фольклористичних праць В.М.СКРИПКИ як друкованих, так і тих, що зберігаються в архівах, у рукописному вигляді, з метою надання можливості нащадкам вивчати творчість своїх попередників, забезпечивши таким чином наступність кадрів і безперервність у науці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Лановик М, Лановик З. Українська народна словесність. – Л.: Літопис, 2001.
2. Мешко О. Свідчу / Записав В.Скрипка. – К.: Українська республіканська партія, 1996.
3. Скрипка В. Виморення голодом (Вступна стаття і публікація спогадів про 1932 – 1933 рр.) // Березіль. – 1994. – № 9-12.
4. Скрипка В. З пісні слова не викинеш? //Слово і час. – 1990. - №10.
5. Скрипка В. Мій курікулюм... // Кур’єр Кривбасу. – 1995. - № 33.
6. Скрипка В. Народний танець «Соловки» // Заграва. – 1990. - № 11.
7. Скрипка В. Про так зване шліфування у фольклорі // Збірник наукових праць. – Т. 1. – К. – Кривий Ріг. – 1996.
8. Скрипка В. Чеська пісня в дослідженнях російських та українських славістів ХІХ – початку ХХ ст. // Міжслов’янські фольклористичні взаємини: Збірник статей. – К., 1963.
9. Скрипка В. «Що ж співає народ (нотатки фольклориста)» //Людина. Культура. Духовність. – Збірник наукових праць. – Випуск ІІ. – К., 1996.
10. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. – К., 1993.
11. Українська народна поетична творчість. – К.: Радянська школа, 1965.
12. Шумада Н. Із фольклористичних праць Василя Скрипки // Народна творчість та етнографія. – 1993. – № 2-3.

Олена ГОНЧАРЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент Криворізького державного педагогічного університету.
Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (31.08.2011)
Переглядів: 733 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: