ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛЯ СКРИПКИ
Творчість Василя Микитовича СКРИПКИ (1930-1997) – фольклориста, літературознавця, педагога, громадсько-культурного діяча ХХ століття заслуговує на особливу увагу, оскільки, незважаючи на досить складні умови життя у тоталітарному суспільстві, він спромігся завдяки таланту, волелюбному характеру і наполегливій праці створити цілісний, неповторний світ власної творчості, що є джерелом духовного сприйняття та розуміння життя. Це особливо актуально для українських науковців, які й дотепер відкривають забуті імена своїх попередників, чий науковий доробок був вилучений з обігу в часи тоталітаризму, лишився майже не вивченим за часів незалежності України. Його наукові і науково-популярні праці з української, чеської народнопоетичної творчості користуються заслуженим успіхом не лише в Україні, а й далеко за межами її. Вони дають нам свої зацікавлення і досліди, характеризують його світогляд, визначають, що було метою його студій.
Перші спроби окреслити обсяг і значення творчої спадщини Василя СКРИПКИ з точки зору сучасності зробили науковці з Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України, серед них Наталя ШУМАДА, Михайло ГУЦЬ, які безпосередньо знали вченого, працювали разом із ним. Вони до річниці смерті вченого на сторінках часопису «Народна творчість та етнографія» (1998. - № 2-3) опублікували його фольклористичну працю «Нове золотисте колосся і кукіль на ниві українського народного піснетворення та віршування». У квітні 1999 року культурно-просвітницьке товариство місцевого часопису «Заграва» (№ 1(64)) опублікувало автобіографію вченого «Мій курікулюм», а роком пізніше, 14 квітня 2000 року, з ініціативи письменника, краєзнавця Григорія ГУСЕЙНОВА літературний клуб «Кур’єр Кривбасу» провів засідання, приурочене до 70 річчя з дня народження Василя СКРИПКИ. Інтелігенція міста Кривого Рогу отримала від організаторів зібрання невеличку книжечку «В.М. СКРИПКА. Все більше спогадів…» (Кривий Ріг, 2000). У 2001 році студентка заочного відділення факультету української філології Юлія МАРТОНОГА вдало виконала навчальний проект на тему: «Фольклористична діяльність В.М.СКРИПКИ», а 16 квітня 2002 році на базі факультету української філології Криворізького педуніверситету, де з 1986 по 1997 рр. Василь СКРИПКА працював доцентом, професором кафедри української літератури, була проведена науково-теоретична конференція «СКРИПЧИНІ читання», на якій прозвучали доповіді колег, друзів про фольклористичну, педагогічну, літературну діяльність вченого. Вивченням фольклористичної спадщини досвідченого науковця зацікавилися викладачі вузу – доценти, Наталя МЕЛЬНИК, авторка цих рядків і Світлана ЩЕРБАК. У збірнику наукових праць «Література. Фольклор. Проблеми поетики» (К., 2006. – Випуск 24) Наталя МЕЛЬНИК у статті «До питання про фольклористичну діяльність В.М.Скрипки» вперше представила наукову розвідку Василя СКРИПКИ «За народною приказкою», а Світлана ЩЕРБАК уклала бібліографію праць вченого. 20 вересня 2007 року на факультеті української філології КДПУ було відкрито барельєф, пам’ятну дошку, приурочену до 10 річниці з дня смерті Василя СКРИПКИ. Цього ж року я у співавторстві зі студенткою Наталею ШВЕЦЬ представили статтю «Фольклористичні студії В.М.СКРИПКИ» у збірнику наукових праць «Література. Фольклор. Проблеми поетики» (К., 2007. – Випуск 28), а 18 червня 2009 року на кафедрі української та світової літератур Наталя ШВЕЦЬ успішно захистила магістерську роботу «Прийоми та засоби вивчення фольклорно-літературної спадщини В.М.Скрипки на уроках літературного краєзнавства». Отже, інтерес до вченого європейського рівня, до його творчого внеску в нашу науку й культуру зростає, а тому його наукова спадщина заслуговує глибокого і всебічного висвітлення.
Спробуємо окреслити діяльність Василя СКРИПКИ в галузі фольклористики, що і є метою статті.
Життєве кредо Василя Микитовича звучало так: «Мої святощі – Праця, Правда і Пісня». Саме невтомна Праця, що супроводжувала його з дня народження в селі Базавлуку Апостолівського району Дніпропетровської області, де в минулому гартувалася козацька воля і слава, – сприяла формуванню степового характеру з його широкою відкритою душею, волелюбною вдачею, почуттям гумору та принциповістю, про що неодноразово зазначали рідні, друзі. Тоді як Правда, народжена в муках і стражданнях народу, стала основою його світогляду, моральних принципів як людини, так і вченого. А Пісня народна збагачувала уяву, захоплювала, наповнювала невичерпним духовним багатством, спонукала вченого до вивчення витоків рідного народу, самобутньої культури. Саме народна пісня вивела його на шлях науки фольклористики, наділила мудрістю, продемонструвала, що це - Інтелігент з народу.
Власне кажучи, любов до українських пісень, звичаїв зародилися в нього ще з дитинства. У студіях «Що ж співає народ» Василь Скрипка писав: «Своїх земляків-степовиків я встиг пізнати, як і їх творчість… Мати пізно повернулася з поля, ми сіли вечеряти біля хати. Прийшли сусідки Маруся БУТИЛА і Настя КУХТІНКА. Дві вдови - солдатки, по двоє дітей кожна виростила. Запросили і їх до вечері. Вони випили по чарці, ложку взяли, для годиться, з’їли. Потім заспівали:
Лежу я в лікарні,
Сницця мені сон,
Що з правого рукавонька
Вилетів сокол.
Співали для себе, тихо. Тихі вони були від утоми. Тихий був вечір. І в тузі поникло все, цвіркуни замовкли, зорі ніби спустилися нижче, побільшали, а потім заплакали. І доки пісня не завмерла, тремтіли і спливали сльозою». Як і від односельчан, так і від рідної матері – Ганни Трохимівни записував він пісенні скарби, пізнавав мудрість народу, його духовну красу. Так йому вдалося записати од своєї матері цікаву молитву, котру виголошували напередодні Покрови дівчата, що збиралися заміж. Молитва «Святая Покрівонька» була опублікована відомим українським етнографом Василем СКУРАТІВСЬКИМ в українському народному календарі «Місяцелік».
Василя Микитовича захоплювала самобутня культура степового краю, його звичаї і традиції. Під час навчання на філологічному факультеті у Дніпропетровському університеті він зацікавився народознавчими працями Д.ЯВОРНИЦЬКОГО, А.КАЩЕНКА, М.АРКАСА, О.СЛАСТІОНА, які суттєво позначилися на формуванні його наукових поглядів. Особливо слід відзначити публічну лекцію «Україно-руське козацтво перед судом історії», яку Дмитро ЯВОРНИЦЬКИЙ прочитав у 1918 році перед студентами Катеринославського університету. Прогресивні погляди вченого на роль козаків в історії людства не як вандалів та розбишак, а як воїнів, чия боротьба була підпорядкована національній ідеї захищати свою рідну Україну - захопили Василя СКРИПКУ, сприяли тому, що він ґрунтовно розпочав вивчати історію, фольклор Степової України.
Олена ГОНЧАРЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент Криворізького державного педагогічного університету.
(Продовження – в наступних числах часопису)
|
| Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (16.05.2011)
|
| Переглядів: 862
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
