Рішення  включитися в «Прощу до Тараса -2009»  було прийнято 9 березня  в редакції газети «Промінь просвіти», в день народження Тараса ШЕВЧЕНКА. Відтоді ми й збирались, правда, як зараз стало зрозуміло, враховуючи непросту ситуацію в нашій організації, багато хто сумнівався, що поїздка відбудеться на порядному рівні, незважаючи  на всілякі перепони.

І от ми збираємось 16 травня о 5.30 на 173-го кварталі міста Кривого Рогу, а вже  о 6.30 від’їжджаємо з площі Визволення на Черкаси й Канів. Криворізька «Просвіта» спланувала екскурсію в музей книжки «Кобзар» у Черкасах, а саму «Прощу до Тараса-2009» організувала українська громадська організація «Простір свободи»

Суть  «Прощі» - в оновленні паломництва українців на могилу ШЕВЧЕНКА до дня перепоховання поета, яке відбулося 22 травня 1861 року.

19 травня цього року  виповнилося 20 років заснування музею книжки «Кобзар» у Черкасах. Під’їжджаємо до Черкас об 11-ій. Екскурсію по музею на високому рівні проводить екскурсовод Ольга Сергіївна КОСЕНКО.

Експозиція музею розміщена в будинку промисловців ЦИБУЛЬСЬКИХ влітку 1859 року, де Тарас ШЕВЧЕНКО зупинявся, але перебував під наглядом місцевої поліції. В
трьох великих кімнатах музею зібрані цінні експонати, які відтворюють історію розвитку української літератури початку 19-го сторіччя й часів створення «Кобзаря»

 Ми радимо  всім громадянам нашої молодої незалежної держави  хоча б раз побувати в цьому музеї і пережити ті почуття, що пережили й ми. Ми хочемо, щоб ви дізналися, який вплив мала творчість поета не тільки в Росії, і в Казахстані, де він бував, а й в усьому світі, тому що «Кобзар» і твори поета перекладені десятками мов і його вірші й поеми читають не тільки в Європі, а і в Америці, Африці, Австралії.

По дорозі в Канів я ще раз прочитав програму «Прощі до Тараса - 2009» і програмну декларацію руху добровольців «Простір свободи» й не можу не процитувати от які рядки.

З ПРОГРАМНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ «ПРОСТОРУ СВОБОДИ»: «Ми кличемо до спільної дії людей, які стомилися жити серед зла і зневіри. Ми свідомі того, що біди країни, як і проблеми світу, коріняться насамперед у слабкодухості людей і їхній зневазі до своєї природи. Ми прагнемо  об’єднати тих, хто обрав творення вільного суспільства замість усамітнення еміграції та пристосуванства. Тут – моя батьківщина. Зараз – мій час.

 МИ КАЖЕМО: ЛЮДИ ЩО МАЮТЬ РОЗУМ І СОВІСТЬ, не можуть миритися з пануванням зла і зневіри, з утратою народом свого «Я». Віднайти це «Я» України можна лише тоді, коли кожна небайдужа людина шукатиме своє власне «Я».

Цілями «Простір свободи» проголошує – збереження і розвиток національної ідентичності українського народу та розкриття його творчого потенціалу, а також утвердження пріоритету духовних цінностей над матеріальними»

16 травня. 13.45. Ми під’їжджаємо до наметового містечка громадського руху «Простір свободи». Тут нас зустрічає Тарас ШАМАЙДА, координатор акції «Проща до Тараса». Встановлюємо свої намети. Знайомимось з молоддю із Херсона, Львова, Києва, Житомира, Нової Каховки... Ми стверджуємо, що атмосфера, яка панувала тоді серед усіх нас у наметовому містечку, була справді дружня… інтелектуальна… креативна… українська… шевченківська.

О 15.00 - початок художнього перфоменсу. Координує і організовує учасників біля колективного художнього полотна художник за фахом Ярослава БЛЕК–ТЕРЛЕЦЬКА. Креативність акції захоплює нас, ми теж беремо пензлі, і (хто як може), бере свою посильну участь в малюванні…творінні спільної картини…

Вечір. О 20.00 - спільна розмова «Як знайти дух ШЕВЧЕНКА в сучасності», а також - обговорення роботи ШЕВЧЕНКА «Розп’яття» , яку він намалював e засланні в 1850 році.

 А потім був невеликий дощ. А вночі - вже чималий. Лежали ми в мокрих наметах, і випробовували свій дух … своє сумління…

І був ранок…І був день другий…

    О сьомій ранку ми їли зготовлену нашвидкуруч (після дощу, та все ж – на живому багатті!) кашу…і я подумав, що і каша під горою Тараса, коли виглянуло сонце, теж була божественна.

   
Згодом ми надіваємо чисті українські сорочки …костюми…і йдемо до сходинок на Тарасову гору.

Тут згадуються слова, які винесли в своєрідний  девіз «Прощі до
Тараса-2009» організатори…

„ЯК ЯПОНЕЦЬ ПРАГНЕ ПІДНЯТИСЯ НА ФУДЗІЯМУ, А МУСУЛЬМАНИН  ВІДВІДАТИ МЕККУ, ТАК КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ МАЄ ПОБУВАТИ НА МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА В КАНЕВІ”.

О 10.00  - загальний збір під Тарасовою горою. Ми беремо квіти…Гуртуємось…І починаємо сходження…Сходинки…Сходинки…Приємно вражає доглянутий парк. Навколо сходинок буяє травневий цвіт на деревах…Багато квітів…Ми йдемо на  ДО ТАРАСА… Стукає серце… Даються взнаки вже прожиті роки…Але чисте повітря наповнює груди, і ми піднімаємося до могили поета.

11.00…починається акція «Живий Кобзар». Поезія ШЕВЧЕНКА на Тарасовій Горі. Читають вірші школярі і студенти. Особливо запам’яталися  четверокласниці
Канівських  середніх шкіл Аліна КРЕМЕР і Єлизавета КРИВЕНКОВА. І – молодий киянин, біолог за освітою, Тарас ПУШКАР, який натхненно прочитав знамениті рядки ШЕВЧЕНКА «І мертвим і живим».

 І ще вірші...і ще…

 А ось виходить тернопільчанка Галина ДЗУДЗИЛО і читає вірш (хоч і не ШЕВЧЕНКА) але рядки… інтонація… дають зрозуміти… Тернопільщина…підніметься, якщо буде в тому необхідність, і захистить нову, незалежну,  Україну.

Виникає безпрецедентний ефект реального відчуття кожного слова поета…Бо він ось тут…Він дивиться на нас згори… Він слухає…

12.30. Символічне дійство  «Живий Хрест на Тарасовій горі». Під музику, яку грає молода скрипачка, десятки і десятки школярів, студентів…просто громадян, які приїхали на прощу, беруть одне одного за руки…стають колом і закручують спіраль.

А Сенс цього дійства ось у чому…

Станіслава БЛЕК-ТЕРЛЕЦЬКА при підготовці цього дійства говорила так: «Все в житті виникає з руху. Коловороти життя тчуть лінії долі. Лінії долі замикаються в лабіринти,
з яких, здавалось би, немає виходу. Але в один момент - часом зовсім несподівано, - лабіринт розмикається і виникає простір… Цей безмежний простір ми приносимо в жертву перехрещенням ліній. І те…що постає із цієї жертви, що виникає на середхресті, - є нове життя, є дух що долає сили смерті. Так виникає простір для нового творення…Тепер з цього простору на середхресті звучить слово…» -І ми читаємо уривок із поеми Шевченка «Неофіти»…

(Нас попросили перед цим дійством залишити «внизу» все, що може завадити побачити й почути очі кожного з нас. В цьому дійстві участь можна взяти лише індивідуально .Адже, щоб виникло щось нове, потрібно щось принести в жертву. Передусім, - свої власні «гетьманські булави».

ШЕВЧЕНКО один з перших зрозумів, що всі біди від того, що люди «один на одного кують кайдани в серці»…Дослуховуючись один до одного, ми можемо разом створити живу мить і відчути те, що одним з перших відчув ШЕВЧЕНКО: саме у людяності ми єдині. Цю мить з прощі до Тараса кожен може понести у свій власний простір – і дати можливість ій через нас творити той світ, про який мріяв пророк-поет, творити простір людяності, простір свободи…)

Звучать останні строки уривку з поеми «Неофіти»…

                            “...Молю, ридаючи, пошли,

                            Подай душі убогій силу,

                            Щоб огненно заговорила,

                            Щоб слово пламенем взялось,

                            Щоб людям серце розтопила.

                            І на Украйні понеслось,

                            І на Україні святилось,

                            Те слово, Божеє кадило.

                            Кадило істини. Амінь.”

                                            
Олександр ЧИЖИКОВ,

 Кривий Ріг-Черкаси-Канів. 16 -17 травня.

     24 травня. Кривий Ріг.

На світлинах:

Сходження

Криворізькі просвітяни з Простором свободи на Тарасовій Горі.

На схилах Дніпра.


Всі разом.


Інтервю "Першому національному".


Танок пані Собчак у Черкасах . Просто піднесення!!!