PP

     Середа, 21.08.2019, 12:25


вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » Статті » СТАТТІ ВІД ПРОСВІТИ » Кривий Ріг

Опудало демократії, або Безкарність брехні замість свободи слова

Про народовладдя (про демократію) говорити й писати легко, а ось все те виголошене здійснити – завдання не для слабкодухих і не для негідників, котрі хочуть владну посаду зробити джерелом власних прибутків. В Україні це є місією українського громадянського суспільства, котре має бути справді діяльним і таким, що постійно і реально впливає на владу. Та все лихо якраз у тому, що сьогодні ця сила народна у вигляді активно діючого громадянського суспільства саме таку місію і не виконує. Таке можна стверджувати як про Дніпропетровщину в цілому, так і (із ще більшою впевненістю) про Кривий Ріг зокрема.
Як, наприклад, можна говорити про серйозний вплив української громадської думки на владу у тому ж Кривому Розі, коли тут регулярно виходить у світ лише одна україномовна газета, та й та діє на громадських засадах і має чи не найменший наклад серед інших друкованих видань? Що у цьому гинучому від шкідливих викидів внаслідок роботи промислових підприємств місті можна стверджувати про свободу слова (а це чи не найголовніший атрибут демократії, народовладдя), коли майже всі засоби масової інформації фактично займаються постійною піар-кампанією діяльності місцевої влади, а радіожурналісту-просвітянину лише на п’ятнадцятому році його роботи на радіо (та й то - під загрозою здійснення протестної акції!) дозволили вийти в прямий ефір? Чим можна пояснити, що в газеті «Червоний гірник», заснованої Криворізькою міськрадою, та на місцевому відділенні державного телерадіомовлення (і на керівних постах!) повно пенсіонерів, а редколегія тієї ж єдиної в місті україномовної газети ще недавно наполовину складалася з безробітних? – Очевидно, що тільки одним: у цьому місті вже майже два десятиліття править бал одна й та ж команда під началом колишніх радянських партфункціонерів на чолі з Юрієм ЛЮБОНЕНКОМ. Звідси і той парадокс – з висоти державних структур найвищого рівня на місцеву адміністрацію летять нагороди-премії-ордени, місцеву прислужницьку пресу аж розпирає внаслідок цього від радощів, а в місті гине вільна думка, його ж населення веде перед чи не у всій Європі за сумарною кількістю онкохворих, хворих на СНІД та на туберкульоз.
Із усього цього й можна зробити висновок про те, що фактично демократичні інститути реального народовладдя не діють і тут має місце не свобода слова, а безкарність брехні. Демократія і свобода слова нібито й проголошені, але насправді є тільки їхня зовнішня подоба, таке собі розфарбовано-плакатне опудало зі всіма можливими написами (і навіть такими брутальними за своїм змістом, які часто-густо можна побачити на парканах). Сьогодні в Кривому Розі важко собі навіть уявити виcтуп у прямому телеефірі муніципальної телерадіокомпанії «Рудана» котрогось із керівництва місцевого об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА. А от дозволити створити паралельну структуру цієї організації з такою ж назвою (що є відвертим порушенням законодавства Української держави) місцева влада може залюбки; та ще - поставити на чолі тієї розфарбованої подоби багатолітнього свого вірного прислужника. Тож і виходить, що одне опудало ніколи не зможе створити щось живе й реально діюче в інтересах людей, а тільки – опудалоподібну організацію.  
Здається, ще зовсім недавно був МАЙДАН… Але тепер всі вже, мабуть, бачать, що після того сталося і як поступово гасла того МАЙДАНУ витравили, залишивши тільки голі декларації. Пам’ятаєте: «Ні брехні!» - Як обнадійливо це лунало? Та ще – під музику!.. А тепер всі ми живемо в брехні. Та давайте не будемо хоронити МАЙДАН і його справді живі ідеї. Адже вони живуть у серцях справжніх патріотів України. Живий МАЙДАН у твоєму серці? – Дай прорости йому в нашу дійсність своїм протестом проти безкарної брехні. І в цій справі загальний успіх українського громадянського суспільства залежить від конкретних дій кожного. Тоді ми поскидаємо оті опудала з усіх їхніх постів і побачимо, що в Україні стало справді чисто, а свобода слова і народовладдя стали живою реальністю.

  Сергій Зінченко
   
  



Категорія: Кривий Ріг | Додав: pprosvita (09.04.2009)
Переглядів: 687 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: