Сьогодні ми є свідками найнебезпечнішого періоду у світовій політиці після Другої світової війни. На прикладі неприкритої військової агресії Росії проти України бачимо, як друга за військовою потугою держава, Російська Федерація, демонстративно і зухвало руйнує світовий правопорядок, який проіснував майже 80 років після найбільшої світової бойні.
Росія розтоптала правові акти: 1.Заключний Гельсінський акт. 2. Правила статуту ООН. 3. Російсько-український договір 1997 року. 4. Умови Будапештського меморандуму про гарантії безпеки України 1994 року Можна було б ще багато назвати порушень різних міжнародних конвенцій тощо.
Навіть елементарні правила ведення війни Росія цинічно зневажає: свої окупаційні війська в Криму вона камуфлює під нібито якісь місцеві формування «самооборони», озброєні до зубів першокласною російською зброєю. Без оформленого оголошення війни Росія блокує українські військові частини і прикордонні пости. Через сухопутні кордони намагається наводнити Україну, переодягненими у військову форму бойовиками спецпідрозділів військ Російської Федерації.
А як реагує світова спільнота і, зокрема, - країни і об’єднання, на яких лежить відповідальність за збереження мирного світового правопорядку? В першу чергу це стосується наймогутнішої поки що держави світу – США. Америка чомусь забуває про свій моральний обов’язок перед світом. Адже зусиллями найенергійніших представників більшості народів світу створено потужну США. А це накладає на неї величезну відповідальність і обов’язок перед світом, і особливо щодо захисту слабших від свавілля сильних хижаків. Це, так би мовити, морально – естетична сторона відповідальності. А ще є юридична: як члена ООН і постійного члена Ради Безпеки ООН, як провідного члена НАТО. Перед Україною США мають конкретний обов’язок як гаранта Будапештського меморандуму і учасника прийняття Заключного Гельсінського акту.
На жаль, мусимо константувати повну практичну бездіяльність і США та інших членів НАТО і всіх членів Гельсінського Акта. Всі їх зусилля зводяться до: «тривожних заяв» і по друге посадити Україну за стіл переговорів з агресором – Російською Федерацією. Останнє звучить як неприховане блюзнірство, бо це означає посадити зайця за стіл переговорів з вічно ненаситним вовком аби той продиктував Україні умови капітуляції. Це не тільки ганебна аморальна позиція країн Заходу, але й однозначно загрозлива для їхньої ж безпеки у найближчій перспективі.
А тепер про те, що мали б зробити так звані наші друзі.
1. Конкретний ультиматум Росії: негайно вивести війська РФ з території України разом з так званими «загонами самооборони» і припинити втручатися у внутрішні справи України.
2. Поки Росія не виконала цих умов відкликати всіх послів країн Заходу з Москви. Застосувати комплекс економічних санкцій проти Російської Федерації, в тому числі відмовитися на певний час від Російських енергоносіїв. Намагатися домовитися з транснаціональними корпораціями( вони теж повинні розуміти, що апетити Російського хижака і їх не оминуть в майбутньому) обвалити ціни на енергоносії на світових ринках.
3. Надання необхідної оборонної допомоги Україні: а) значна частина кораблів військово-морського флоту США вже повинна в Чорному морі перекрити морські шляхи для перекидання військових частин Російської федерації в Україну, зокрема у Крим. Закрити протоки Босфор і Дарданелли для російських кораблів.
4. Патрулювання повітряного простору України військовими літаками США - НАТО Безумовно при таких рішучих діях біснуватий ПУТІН неодмінно відступив би.
Заклик до української діаспори: масово і організовано пікетувати Білий Дім, але не по 100 чоловік, а по 100 тисяч. У Північній Америці понад 3 мільйони українців мали б максимальне число спрямувати під Білий дім. Плюс - порозумітися з діаспорами інших народів (у першу чергу, Східно-Центральноєвропейських країн) про спільні дії і спільні вимоги для американського уряду. До цих акцій, по можливості, залучити українців з країн Південної Америки (Бразилії, Аргентини та інших).
Якщо і надалі США будуть забавляти нас заспокійливими казочками, тоді нам потрібно буде приступати до негайних заходів щодо захисту волелюбних народів від зажерливих хижаків. Що я маю на увазі? Дехто з поважних наших патріотів закликає до відновлення ядерного статусу України. Це ілюзія на даний час, бо для цього потрібні серйозні кошти, певний час Але оперативна ситуація в Україні не дає змоги за короткий час реалізувати цю ідею. Проте практично можна зробити дуже багато і швидко. У нас є прекрасні науково-інженерні кадри, які чудово знаються у цих технологіях. Ми повинні будемо їх скеровувати на працю над ядерними програмами в інших країнах (звичайно, про Північну Корею й мови бути не може). Інші країни називати не буду і взагалі голосно на цю тему говорити не будемо, але будемо працювати.
В Україні ми маємо діяти, орієнтуючись на боротьбу власними силами. Час уже керівництву України виходити зі стану прострації. Вже мали бути б здійснені точкові спецоперації з розблокування наших військових частин та інших об’єктів, як тільки ПУТІН відмежувався б від банформувань, що займаються паралізуванням об’єктів у Криму. Негайно потрібно створювати масове народне ополчення, під керівництвом офіцерів резерву, вже і негайно озброювати такі загони. Кримські татари також мають отримати зброю.
Єдине, що неприпустиме в нашій ситуації – це капітуляція. Час уже припинити базікання на кштаот «ми не дамо себе спровокувати». Виникає запитання: функції військових - це що? - Не дати себе спровокувати? Чи, може, захищати Вітчизну? Відповідь - очевидна. Тільки робити це потрібно розумно, професійно і рішуче!
Степан ХМАРА політв’язень совєтських концтаборів, правозахисник, депутат трьох попередніхскликань,
8 березня 2014 року
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
