PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 09:42



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2013 » Вересень » 16 » Змова нацизму і комунізму 23 серпня 1939 року
21:39
Змова нацизму і комунізму 23 серпня 1939 року
Євген ЗАХАРОВ, директор Харківської правозахисної групи:
«Ми ініціювали цю дискусію тому, що 2 квітня 2009 р. Європейський парламент у своїй резолюції «Європейська свідомість та тоталітаризм» запропонував оголосити 23 серпня загальноєвропейським днем пам´яті жертв усіх тоталітарних та авторитарних режимів. З тих пір цей день відзначається у всій Європі. Чому саме цей день? Тому, що в цей день був ухвалений пакт МОЛОТОВА-РІБЕНТРОПА і секретний протокол до нього, який фактично був початком Другої світової війни. Саме в цей день остаточно було вирішено, що два тоталітарних монстра Німеччина та Радянський Союз поділили сфери впливу в Європі і почали дуже швидко, після підписання цього пакту, розділ Польщі, захват балтійських країн, Фінляндії і т. і. Все те, що передбачав той секретний протокол, яким було розподілено сфери впливу в Європі двох тоталітарних режимів. Саме тому, що в цей день ці два режими з’єдналися, вони показали світу своє справжнє обличчя, свою близькість, свою ненависть до інших. Цей день розпочинав епоху масових вбивств людей. Внаслідок дій цих двох режимів загинуло понад 100 млн. людей. Саме тому цей день і був запропонований, як день жалоби.
Один з цих двох режимів був переможений, був Нюрнберзький процес на якому були засуджені злочини нацизму, були визнані злочинними нацистські організації і в Західній Німеччині почався процес диверсифікації і побудова іншого життя. Життя за іншими законами, іншими уявленнями про світ, про відносини людей.
Що стосується комунізму – то він не був переможений. Він все ще чекає свого Нюрнберга. Це є абсолютно необхідним, як би не багато часу пройшло. Необхідно засвідчити, які саме злочини були скоєні цим режимом, назвати тих, хто їх скоював, назвати ці злочини злочинами, дати їм правову оцінку, відзначити пам’ять жертв. Якщо це не буде зроблено, то ті країни, які зараз існують на території бувшого СРСР будуть приречені на те, що їхній поступ буде обтяжений важкою пам’яттю про ці злочини і про їхніх жертв. Знову і знову будуть намагатися сфальсифікувати історію. Будуть реабілітувати сталінщину, як відомо, комуністична партія України хоче встановити пам’ятники СТАЛІНУ на центральних площах усіх обласних центрів країни. Це записано у них в документах, вони це активно пропагують і пробують це робити.
Все це свідчить про те, що сумна пам´ять про злочини комунізму не подолана. Не відбулося ані покарання, ані визнання злочинів. Визнання цього дня є ще одним кроком до майбутнього трибуналу, який є необхідним. Влітку 2009 ОБСЄ ухвалила резолюцію де більш відверто назвала гітлеризм і сталінізм близнюками-братами». 

Володимир ХАНАС, координатор програм "Майдан Моніторинг”, Тернопіль.
Хочу звернути увагу на кілька історичних моментів. З одного боку пакт 23 серпня, особливо у західній пресі, був несподіваним і шокуючим. Об´єдналися нібито два антагоністи. З іншого боку, ще 31 травня 1939 р. на сесії Верховної Ради Радянського Союзу тодішній нарком закордонних справ МОЛОТОВ у своїй доповіді про міжнародне становище і зовнішню політику Радянського Союзу підсумував результати англо-французько-радянських переговорів. Він відзначив, що партнери Англія і Франція ставляться негативно до таких речей. Особливо вони не сприймають можливість втручатися Радянському Союзу у справи прибалтійських республік. Увага, яка приділялася совецько-німецьким стосункам і відносинам була досить велика і було зазначено, що ці стосунки постійно покращуються.
В цій же доповіді МОЛОТОВ зазначив основні пріоритети Совецького Союзу. Це були Аланські острови у Фінській затоці, агресивні дії Японії у Монголії, і право на втручання Совецького Союзу у справи прибалтійських республік. Про Польщу тоді мова взагалі не йшла. Характерним моментом, на який зараз мало хто звертає увагу, але на який варто звернути увагу є те, що 23 серпня було в планах ГІТЛЕРА (перший варіант), як день нападу на Польщу. Відповідь на питання, чи можна ставити знак рівності між нацизмом чи комунізмом, дав сам СТАЛІН. У своїй відповіді РІБЕНТРОПУ на вітальну телеграму до 60-річчя, СТАЛІН зробив феноменальне зізнання. «Дякую Вам, пане міністре, за вітання. Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу зцементована кров’ю, і має всі підстави бути довготривалою і міцною». Виникає питання: яка це дружба зцементована кров’ю?

Феноменальний альянс німецьких нацистів і совецьких великоруських більшовиків поєднувало не лише намагання підкорити сусідів, які притримувалися демократичних цінностей, але й намагання тримати ці народи в покорі. Два тирани зійшлися на тому, що їм потрібний спільний фронт проти світоглядного ворога і в їхній уяві цим ворогом були країни-сусідки, країни, які оточували авторитарні режими: Чехословаччина, Франція, Англія, Австрія, Польща, країни Балтії. Суперечки СТАЛІНА і ГІТЛЕРА в ті часи базувалися виключно в одному: хто проковтне більше територій, хто матиме більше сателітів, хто більше знищить у концтаборах опозиційних елементів, чи був спротив, який не сприймав диктатури.
Характерним був ще один момент. Вже 19 вересня 1939 р. німецька військова делегація у Москві вела перемовини про демаркацію кордонів, передачі об´єктів і спільні дії проти польських банд, спільну боротьбу проти польської агітації. Ми не маємо права забувати, що в результаті всіх цих переговорів і цього пакту, щонайменше півмільона євреїв, більш як один мільйон двісті тисяч поляків були визнані німецькими властям непридатними до асіміляції, а це означало смертний вирок.
Ще один важливий момент, про який мало хто говорить. Вже 24 серпня 1939 р. була офіційна заява найбільшої парламентської репрезентації Української політичної партії Українського національно-демократичного об´єднання під проводом Василя МУДРОГО про те, що українці не схвалюють підписання цього пакту і «виконає всі громадські обов´язки, які накладає на нього приналежність до польської держави». Тобто, все таки мінімальні можливості демократії, які існували в тодішньому режимі полковників були набагато привабливіші аніж режими диктаторів.

Віктор ПУШКАР, науковий керівник "Майдан Моніторинг”, кандидат психологічних наук, Київ.
Говорити про якусь відповідність нацистського або комуністичного режиму загальнолюдським цінностям недоречно; обидва заперечували базові права людини, включно з правом на життя. На емоційному рівні найкраще передав схожість наці і більшовиків британський карикатурист ШИК (такі да єврей, якщо це має значення). Оця чорно-біла картинка, що зображує ієрогамний шлюб Алоїзовича з Вісаріоничем, свого часу зробила мій день або два. Я пам’ятаю, я пишаюсь (с) сміливістю карикатуриста ШИКА. В СРСР після поразки ТРОЦЬКОГО і його однодумців антисемітизм теж став явищем державного рівня. Та й з німцями, що жили на території СРСР, режим повівся не більш гуманно, ніж з локальними поляками, кримськими татарами або чеченами. Їх чекала в кращому разі депортація, в гіршому – табір смерті. З таким самим колючим дротом, як в Освенцимі і Дахау. Хіба що з російським бардаком замість німецької педантичності. "Німецьке питання” в СРСР почали вирішувати в 1934-36му році (див історію ліквідації німецьких національних громад на Київщині і Житомирщині). Колишній Пулинський Округ досі являє собою пустку.
Попри вчинене Вісаріоничем начебто збирання українських земель на Заході, українці як етнічна спільнота розрахувались за це насильницькою де-українізацією Холмщини, Кубані і Курщини; ми теж маємо свої Всхудні Креси (с) хтось із Польщі), і що там відбувалось від 1918-го до 1945-го, є предметом окремого детального розгляду, очевидно невигідного владі сучасної Росії. Але головний урок, який корисно засвоїти українцям від пакту геносе МОЛОТОВА-РІБЕНТРОПА– як погано бути об’єктом угод третіх сторін замість суб’єкту переговорного процесу. Саме підготовка до втрати Україною суб’єктності суверенної держави була і є головною небезпекою "євразійських інтеграційних процесів”. Надалі цього варто уникати – ситуацій, коли питання, життєво важливі для України, вирішуються таємними сходняками одіозних персонажів з Москви і Берліна. За нашої мовчазної згоди прийняти їх рішення…
Фреймувати нацизм як Абсолютне Зло трохи недоречно, адже призначаючи лише один режим стандартом Абсолютного Зла, ми тим самим змушені толерувати багато інших режимів як Менше Зло. СТАЛІН не був нацистом. Але фрейм Меншого Зла тут зайвий, досить і просто Зла… Я був би проти того, щоб Київ звільнили від більшовиків Червоні кхмери на чолі з ПОЛ ПОТОМ. Хоча і вони за формальними ознаками - не наці».

Maidan.org.ua,
27 серпня 2013 року; з матеріалу: «Змова нацизму і комунізму 23 серпня 1939 року. Правда про остаточне визволення Харкова у серпні 1943 року».


ВІД РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ: Ми запропонували нашим читачам (за браком необхідної газетної площі) лише три доповіді зі згадуваної дискусії, що була викладена в зазначеному матеріалі. Повідомляємо, що модератором у ній виступив журналіст агентства «МедіаПорт» Філіп ДИКАНЬ.
Переглядів: 654 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: