Інформація з української діаспори
Редакція нашої газети отримала листа зі Сполучених Штатів Америки від Олекси КОНОВАЛА, редактора бюлетеня Фундації імені Івана БАГРЯНОГО з матеріалом «Змарновані п’ять років», вміщеним у числі 39-му названого видання за 2010-й рік, який ми і пропонуємо до уваги наших читачів.
ЗМАРНОВАНІ П’ЯТЬ РОКІВ
В Україні прийшов до влади не зовсім прихильний уряд України до українського народу, його мови та історії. Допомогли ЯНУКОВИЧОВІ прийти до влади колишній президент України Віктор ЮЩЕНКО, Євген СВЕРСТЮК, Арсеній ЯЦЕНЮК, Юрій ШУХЕВИЧ та інші відомі особи, які закликали народ України не голосувати в другому турі або голосувати проти обох кандидатів у президенти. Навіть особам, які не розуміються в політиці, було ясно, що особи, які в першому турі голосували за ЯНУКОВИЧА та комуністи, будуть за нього голосувати і в другому турі. А ті. що не будуть голосувати або голосуватимуть проти обох, дадуть більше голосів ЯНУКОВИЧУ. І у висліді вибрали особу, яка скоро дала дозвіл російській флоті довше бути в Криму та призначити в уряд осіб, які не дбають за Україну, її мову, церкву, історію, а хотять, щоб вона була слухняною Малоросією.
Президент Віктор ЮЩЕНКО розчарував людність України. Оточив себе протягом п’яти років кумами, любими друзями та різними «балогами» і розпочав свою діяльність проповідями, кадінням, сварками, указами, підписанням універсалів, орденами та медалями. В газеті «Літературна Україна» Спілки письменників України 27 травня 2010 року поміщена велика стаття під назвою «Механіка абсурду» члена редакційної колегії Володимира БАЗИЛЕВСЬКОГО. Нижче містимо частину його статті.
В. БАЗИЛЕВСЬКИЙ пише:
«Президент Віктор ЮЩЕНКО виявився гіршим, ніж уявлялося мені тоді, коли я писав нотатки «Непевнодення. МАКІАВЕЛЛІ проти ЮЩЕНКА». Його перебування при владі – безперервне накопичення алогізмів. Суперечностей, декларацій і дій. Тому чи не всі його кроки важко піддаються обґрунтуванню. Сам образ третього Президента – хаотичне поєднання непоєднуваного. Гордіїв вузол, який легше розрубати, ніж розплутати.
Патріот? Свій чоловік? Зайняв українську позицію? Відновлював історичну правду?
Так воно й виглядає: визнання геноцидом Голодомору, визнання УПА. Далі подаю у називному порядку всім зрозуміле: «Мистецький арсенал», Батурин, Конотоп, Крути, звання Героя – ШУХЕВИЧУ й БАНДЕРІ.
Але досить ледь-ледь змістити оптику – і зору відкриється серіал пам’ятників Катерині Другій та іншим різним постатям у різних регіонах країни. Більшої ганьби годі й уявити. Правління Катерини – з найболючіших сторінок нашої історії: зруйнувала Січ, ліквідувала гетьманщину, запровадила кріпацтво. Поставили пам’ятник тій, що остаточно розтоптала українські вольності – і нічого: зійшло з рук. То чом би не поставити пам’ятник СТАЛІНУ?..
Чи було вольове протистояння з боку Президента на перші з цих нахабних викликів? Чи можна уявити собі главу собі главу іншої держави. який змирився б з ними?
Відновлюючи історичну пам'ять, ЮЩЕНКО її ж і нищив. Забалакуванням, нічогонеробленням. Те, що з його потурання зробив з Ктєвом ЧОРНОВЕЦЬКИЙ, нагадує страшні сторінки його давньої історії - нашестя БАТИЯ й БОГОЛЮБСЬКОГО. І цілком вписується у контекст руйнацій більшовизму. Воскресити історичний ландшафт Києва неможливо. Це твердять історики, археологи, архітектори, екологи. Теж діялося. Діється досі в масштабах країни. Приватизовувалися й нищилися заповідні місця, обкрадалися музеї, розчинялися у приватних дорогоцінні твори мистецтва. Що й казати, потрудився пан ЮЩЕНКО, як сказано в одній із публікацій, над «формуванням української нації». Перед самісіньким його носом, неподалік від Банкової, рейдери (чи пак наймані бандити) захоплювали приміщення бібліотек, видавництв, мистецьких осередків, книгарень. Авжеж – українських.
Нагородна політика ЮЩЕНКА – глум над здоровим глуздом. У його величальних реєстрах рябіє в очах від різномастих україно ненависників: високопосадовців-грабіжників, продажних прокурорів і суддів, рвачів і демагогів. І навіть сепаратистів, отих самих «федератів», які намагалися розірвати Україну на шматки і створити «донецько-кримську республіку». Завдячуючи саме йому, ЮЩЕНКУ, вони сьогодні на вершині піраміди і апетити їхні зросли незмірно.
Присвоєння звання Героя БАНДЕРІ – не є актом мужності з боку президента. Він мав би зробити це, коли був при владі, а не коли ту владу програв. Присвоєнню мала б передувати мотивація, з огляду на необізнаність населення на півдні й сході. ЮЩЕНКО цього не зробив. Тому нагорода ця сприймається як жест запобігливий і полохливий. Як спроба залатати діри власної бездіяльності і бодай у такий спосіб підтвердити реноме українського патріота. Не вийшло. Нагородна акція у переддень падіння внесла сум’яття у хворе суспільство і навіть вихлюпнулося за його межі. Не виключено, що вона в найближчому майбутньому вона стане приводом затятих протистоянь. Спробуймо уявити Степана БАНДЕРУ в товаристві нагороджених ЮЩЕНКОМ ЧЕРНОВЕЦЬКОГО, КІВАЛОВА, КОЛЄСНІКОВА, ПОТЕБЕНЬКА… - продовжуємо в міру обізнаності. Абсурд!
Абсурдизм – складова політики ЮЩЕНКА. Її домінанта. Його ліва рука нищила те. що робила права. І навпаки. Уже агонізуючи, господар Банкової посівав державними нагородами, як посівальники посівають під Новий рік. Так, ніби то його приватна справа».
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
