PP

     П`ятниця, 23.08.2019, 12:37



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2010 » Жовтень » 16 » За прокурорські і судові помилки подвійним покаранням поплатився апелянт
19:40
За прокурорські і судові помилки подвійним покаранням поплатився апелянт
ОДЕРЖАВШИ в кінці липня 2009 року від начальника Тернівського кар’єру ВАТ «Північний ГЗК» М. П. ГАВРИЛЕНКА категоричну відмову в наданні йому у пільговому режимі як інваліду і ветерану праці чергової щорічної відпустки, робітник цього криворізького підприємства Євген ПРИЙМА почав шукати правди у районного прокурора. Останній не завдав собі клопоту глибоким розслідуванням і дав чітку відповідь: «… проведеною перевіркою в діях адміністрації підприємства не виявлені порушення вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим підстави для прокурорського реагування відсутні.».
Після кількох скарг до обласної прокуратури на бездіяльність прокурора Тернівського району м. Кривого Рогу В. П. ЛАНТУШЕНКА, Є. ПРИЙМА 22 березня 2010 року, нарешті, одержав копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. «Мудро» маневруючи між тим, що «… ненадання гр. ПРИЙМІ Є. В. відпустки з 30.07.10р. не відповідає ( а насправді мало бути: «порушує» - авт.) вимогам ст. 10 Закону України «Про відпустки» та Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», і тим, що прокуратурою «…в ході перевірки не встановлено будь-яких фактичних даних, які б вказували на ознаки злочинів в діях службових осіб ВАТ «Північний ГЗК...», прокурор таким чином знайшов підстави (?) для відмови в порушенні кримінальної справи. Цю постанову Є. ПРИЙМА оскаржив як незаконну та необґрунтовану, вимагаючи повторної перевірки та прийняття рішення щодо його заяви про злочин.
У зв’язку з вичерпанням усіх передбачених законом строків розгляду його заяви, заявник 16 квітня поточного року домігся особистого прийому у прокурора, де наполягав на наданні йому копії постанови щодо цієї заяви. «Прийом» завершився викликом прокурором міліцейського наряду та примусовою доставкою відвідувача для складання адмінпротоколу до міліцейського відділення, де йому стало зле.
Під час проходження амбулаторного лікування ПРИЙМА був затриманий міліцейським нарядом, викликаним суддею ТАРАСЕНКОМ, прямо у приміщенні районного суду, куди він прибув із заявою про перенесення розгляду його адмінсправи у зв’язку з ускладненням стану здоров’я внаслідок пережитого.
Суддя ТАРАСЕНКО О. В., розглянувши 19 травня 2010 року справу, визнав його винним у хуліганстві і призначив покарання в 10 діб адміністративного арешту. Цілком природно, що Є. ПРИЙМА, не відчуваючи за собою провини, у перші дні перебування під арештом звернувся з допомогою адвоката до Дніпропетровського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Проте, йому в очікуванні рішення апеляційної інстанції довелося повністю відбути призначений строк в умовах нестерпного фізичного і психологічного дискомфорту, що мав усі ознаки морального катування.
Уже на свободі він дізнався, що апеляційний суд за місяць після початку відбування покарання (18.06.2010р.) змінив постанову місцевого суду, замінивши адміністративне стягнення у вигляді арешту строком на 10 діб на штраф у розмірі 136 гривень. На судове засідання ні «виправлений хуліган», ні його адвокат викликані не були, хоча виклик сторін передбачений ЦПК України. Про час і місце розгляду справи вони повідомлені не були. Навести докази в своє виправдання звинувачений у хуліганстві можливості не мав.
Апеляційний суд, змінюючи постанову, вказав, що суддя О.В. Тарасенко, призначаючи вид покарання у вигляді 10 діб адміністративного арешту, нічим його не мотивував. Як вважає Є. ПРИЙМА, судді й не було чим іншим мотивувати своє рішення, як лише бажанням помститися за його давні скарги і спробу притягти ТАРАСЕНКА до кримінальної відповідальності за винесення, на його думку, завідомо неправосудної ухвали за колишнім позовом про захист порушених прав до Президента України.
Та й справді, як можна собі уявити, що Євген ПРИЙМА, інвалід 3-ї групи, який більше 20-ти років займається громадською і політичною діяльністю і відомий не лише в рідному місті, а й в самій області, який протягом багатьох років входив до складу керівництва незалежної профспілки одного з найбільших підприємств України – ВАТ «Північний ГЗК», спокусився на вчинення заздалегідь провального дебошу? Одначе, і апеляційний суд, призначаючи нове покарання, встановлював мотиви за відсутністю апелянта. Він, напевно, діяв за принципом «попався, голубчику!».
Як відомо, згідно загальноприйнятих норм відповідальності за скоєння антигромадського вчинку, а також і існуючого законодавства, людина не може нести подвійне покарання. Факт позбавлення волі для людини, яка не вчинила адекватного покаранню правопорушення, є надзвичайно болісним моральним випробуванням. Суддя апеляційного суду, переконавшись у необґрунтованості постанови про арешт, винесеної судом першої інстанції, потрапляє у пікантну ситуацію, бо винесення ухвали про звільнення від такого принизливого виду покарання навіть цілком невинної людини ставить питання про компетентність судді, рішення якого оскаржується.
У даному випадку до порушення прав людини причетний і законодавець, який у судочинстві про адміністративні правопорушення не передбачив відстрочки виконання рішення суду про позбавлення волі на час, необхідний для проведення апеляційного провадження. Десятки разів правлений законодавцем кодекс являє собою клубок суперечностей. Тож, підпавши під дію його статей, громадянин ПРИЙМА опинився ніби в мережеві павутиння: одна стаття (ст. 32) передбачає лише виняткове застосування такого виду покарання як арешт, не прописавши, в чому полягає винятковість; інша стаття (ст. 326) вимагає негайного виконання такого покарання, в той час, як третя (ст. 287) допускає оскарження постанови суду, яке може розглядатися протягом десятиденного строку. І, якщо суддя, обґрунтовано чи ні, вирішив когось піддати арешту, то той, маючи право на оскарження, все одно зазнає позбавлення волі. А потім, навіть за умов позитивного рішення апеляційної інстанції, мусить пройти складний шлях набуття своєї сатисфакції.
Микола КОРОБКО, м. Кривий Ріг
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 741 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: