 Красивий і життєстверджуючий проект замислив та уже здійснює Інститут світової політики під назвою «Вуличний євроуніверситет». Його представники під керівництвом директорки Альони ГЕТЬМАНЧУК вирішили продемонструвати переваги реалій життя у країнах Євросоюзу над тими, які сьогодні характерні для України. Причому – без використання високих трибун, а в безпосередньому контакті з українцями, прямо на вулицях. Але для того, щоб ці заходи були справді успішними і впливовими, вони залучили до них експертів із різних тем, а також – образну силу карикатури. Київ, Вінниця, Суми, Чернігів, Полтава, Дніпропетровськ, Кіровоград – далеко не повний перелік тих міст, де вже вони посіяли зерна євроінтеграції на цих «вуличних євроуніверситетах». І от 6 вересня Інститут світової політики зі своїми красивими ідеями досяг нарешті Кривого Рогу. Причому для нашого міста (як і попередньо для Кіровограду) вони вибрали для бесід-лекцій на вулицях доктора історичних наук, професора кафедри політології НаУКМА Олексія ГАРАНЯ, предметом наукового дослідження якого є історія України 20-21-го століть.
На проспекті Карла МАРКСА, десь за півтори сотні метрів до пам’ятника Володимиру ЛЕНІНУ, біля приміщення Криворізького міського академічного театру драми і музичної комедії імені Тараса ШЕВЧЕНКА було розгорнуто виставку робіт Асоціації карикатуристів України під загальною назвою «Є краща сторона Європи!». Там були малюнки художників Марини ТУРОВСЬКОЇ, Олексія КУСТОВСЬКОГО, Костянтина КАЗАНЧЕВА та Ігоря БЕЖУКА. Як уже повелося в Кривому Розі, будь-які гості, що з’являлися тут «з благословення місцевої влади», ставали передусім «здобиччю» добре озброєних різною-всілякою апаратурою піарників цієї влади з комунальних ЗМІ. Так сталося й цього разу, але були на цьому заході також і журналісти з незалежних видань.
Як повідомила під час бесіди Альона ГЕТЬМАНЧУК, «ці карикатури почали активно розповсюджувати в Інтернеті, а не тільки на вулицях українських міст. Але ми хотіли б, щоб ці карикатури були в університетах, в університетських холах, на підприємствах, а можливо - і в інших закладах, де багато людей і де можна проводити такі акції не лише в літній період, коли ти стаєш заручником погоди». Тут же (що для мене не було великою несподіванкою) пані ГЕТЬМАНЧУК дуже позитивно відгукнулася про нашу місцеву владу: «У нас є дві проблеми з «вуличними університетами». Це міські влади і погода. В Кривому Розі нам пощастило з обома речами: міська влада дуже була сприятлива (управління внутрішньої політики), і я бачу, що тут дуже толерантні люди, відкриті. Тому що в багатьох містах (наприклад, - у Кіровограді) дуже багато агресивних людей. Не толерантних, які не хотіли слухати взагалі, які перебивали пана професора під час лекцій. Тобто, рівень комунікації там - дуже низький, а рівень ворожості - дуже високий. І поки що в Кривому Розі ми цього не бачимо, і ми дуже задоволені, що багато молоді, саме студентів, бо саме це майбутнє буде вести Україну до Європейського Союзу. І якщо ми тільки розпочинаємо цей шлях, то вони його будуть вести далі, будуть впроваджувати». А щодо образного вирішення з демонстрації європереваг над українськими реаліями вона, зокрема. зазначила: «Якщо людина буде думати, який їй треба підтримати напрямок (європейський чи євразійський), то ці образи у неї постануть у голові - і вона зробить правильний вибір». Вона також сказала, що лекції-бесіди в різних містах проводять не одні й ті ж люди, хоча всі – справжні експерти, з великим багажем знань. Повідомила, для прикладу, що в Дніпропетровську під час «університетів» з людьми бесідував посол ЄС в Україні Ян ТОМБІНСЬКИЙ.
Не знаю, як там себе в тих бесідах на вулицях повів посол Євросоюзу, а пан професор Олексій ГАРАНЬ був простим у спілкуванні й переконливим, говорив спокійно і впевнено. Бо й сам був зацікавлений у таких бесідах: ««Хочеться поговорити ось так, не з високих трибун. Тому що те, що ми можемо почути з наших телеканалів центральних і з російських телеканалів, нам часто кажуть неправду. Ну й самі хочемо почути, що люди говорять. Люди незадоволені, бо їм багато чого політики наобіцяли, але не виконали».
А питання були різні, але чи не найбільше (так мені здалося) – в чому переваги Євросоюзу над Митним Союзом і про те, як це так вийшло, що переважна більшість депутатів Верховної Ради України і Президент України вибрали курс на євроінтеграцію. Серед його пояснень було й таке: «Те, що зробив ПУТІН в кінці літа, це стало контрпродуктивним. Тому що він так почав заганяти в цей Митний Союз. Тож ЯНУКОВИЧ, мабуть, подумав, що коли так зі мною розмовляють з Москви зараз, коли ми ще не в Митному Союзі, то можна собі тільки уявити, як будуть розмовляти, коли б ми в нього вступили. Тому й вирішив підписати асоціацію з Євросоюзом. Але перед цим треба вирішити низку інших питань, прийняти ряд законів і вирішити також питання стосовно Юлії ТИМОШЕНКО». І окремо – про Євросоюз і членство в ньому: «Всі наші сусіди, всі наші брати-слов’яни – вже або члени Євросоюзу, або ж стоять в черзі туди. Тобто, я до чого веду? До того, що це те об’єднання, до якого не затягують, до нього стоїть черга. А коли стоїть черга в свого роду «джентльменський клуб», то ви вступаєте туди і зобов’язуєтеся діяти в ньому за там прийнятими правилами».
Представники Інституту світової політики разом з професором приїхали та й поїхали собі, провівши захід і продемонструвавши мистецтво переконання за підтримки образних вирішень у роботах українських карикатуристів. І їм усім за це – велика подяка. А нам, криворіжцям, все те почуте треба якось «переварити», осмислити. Але – обов’язково вкупі з тими реаліями, що є характерними для нашого міста. А тому їх необхідно тут привести. Ну, хоча б – лише малесеньку частиночку з них.
Я не міг не помітити під час бесіди з пані Альоною ГЕТЬМАНЧУК, що вона була щиро здивована тим (бо ще й перепитала для певності), що в українському Кривому Розі – лише одна україномовна газета (та ще й на громадських засадах). І це справді шокує навіть тоді, коли знаєш, що Кривий Ріг – друге за площею місто в Україні, а за довжиною – третє у світі!... А коли при цьому ще усвідомити, що тут майже 80 відсотків криворіжців вважають себе українцями (це за переписом 2001 року)? Коли репертуар театру імені Тараса ШЕВЧЕНКА (напроти пам’ятника Кобзареві) виписується державною мовою головної країни Митного Союзу?.. Так, тут справді влада намагається створити для гостей умови взаємин на основі толерантності, намагається продемонструвати себе такими собі «євроінтеграторами». Але все те – показне. Як і те, до речі, що на цьому заході було чимало випускників з ліцею Центрально-міського району, у якому свого часу навчався нинішній віце-премє’р Кабінету міністрів Олександр ВІЛКУЛ, що взяв моду ще з Кривого Рогу спілкуватися з громадянами переважно російською мовою. Тобто, насправді все це - дуже й дуже далеке не тільки від євростандартів (як страшні за своєю якістю місцеві дороги, а ще більше – тротуари), але – і від європрагнень, бо до Євросоюзу не приходять під керівництвом лукавих правителів, не приходять без любові до мови й культури народу, який представляє країну.
Сергій ЗІНЧЕНКО.
НА СВІТЛИНАХ
з криворіжцями спілкується Олексій ГАРАНЬ;
Альона ГЕТЬМАНЧУК;
карикатура на якість доріг;
криворіжці розглядають карикатури.
Фото автора.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
