Я звертаю увагу читача на освіту не тільки тому, що вона необхідна для виконання будь-якої кваліфікованої (а тим більш - інтелектуальної) роботи. При набутті освіти людина ще певним чином виховується, засвоює звички культурної поведінки, цивілізованого спілкування. Тобто, - компенсує те, що не отримала в сім`ї та на вулиці. І хоча виш - не школа і не дитячий садочок, він має прищеплювати ази моралі. А це означає, що не можна свідомо перекручувати факти; не можна брати чуже (навіть якщо ніхто цього не бачить); не можна робити кар`єру в будь-який спосіб, виконувати злочинні накази, наносити своїми діями шкоду іншим людям...У суспільстві багато чого не можна, але саме система цих табу і створює з біологічної істоти людину. У міліції є свої навчальні заклади, куди не зайдеш просто так і не посидиш на лекціях...Можливо, саме там, або безпосередньо уже в підрозділах і відбувається перетворення твого вчорашнього однокласника, сусіда, однодумця, друга (а може, й брата) на міліціонера. Він засвоює звичку говорити нічого не вартими фразами, обіцяти те, що й не збирався виконувати, спілкуватися на рівних із покидьками і дивитися через людей, наче крізь добре вимите скло (це коли вони не належать до керівництва). І та проста думка про те, що він - звичайна людина і член суспільства, починає здаватися йому кумедною. Бо тепер він контролює інших, залишаючись при цьому безконтрольним. Якщо спіймають на брехні або зловживанні, то викличуть до начальника, вилають за зухвалість, але під суд не віддадуть: ворон ворону око не виклює. Погодьтеся, доволі пікантно виглядає сітуація, коли сержант на дорозі, який вдвічі молодший за моє водійське посвідчення і наїздив «передом» набагато менше, ніж я «задом», починає вішати мені на вуха «спагеті» про удавані порушення, бо твердо переконаний: ні при якому розкладі йому за це нічого не буде, бо правота завжди за ним, за правоохоронцем! І підвищують вони самі себе в посадах, і хвалять, і нагороджують... Зайдіть хоч до міського управління: пам`ятник, дошка пошани, портрети славетних керівників...А як же думка 45-ти мільонів громадян? Як висновки незалежних експертів зі всього світу (наприклад, - Amnеsty International)? Не цікаво?! Ну, вивісили б для розмаїття інформацію про те, чим скінчилася історія криворізьких борців із незаконним обігом наркотичних речовин, які "взаконили" цей самий обіг прямо в стінах райвідділу. - Кого покарали, кого виправдали?..Чи піклуються про неіснуючу честь мундиру, який майже не вдягають? Всіх під один гребінець може й не варто, бо є навідь легенди... Але здається мені, що то саме легенди, й не більше! Старшого з братів ВАЙНЕРІВ, наприклад, ще в 50-ті роки тричі виключали з лав КПРС за принциповість у розслідуванні кримінальних справ. У ті часи це загрожувало набагато більшим, ніж просте безробіття. Нічого, минулося якось. Зберіг власну гідність, та ще й нас чудовими детективами порадував! Вся справа - у пропорціях. Наукове правило вважається вірно сформульованим, якщо воно охоплює більшість випадків, але без виключень не буває. То що при цьому буде правилом, якщо об`єктивно і без її участі дослідити роботу міліції? Не до ночі згадаю легендарних попередників наших "правоохоронців" - Малюту СКУРАТОВА, БЕНКЕНДОРФА, ДЗЕРЖИНСЬКОГО, ЄЖОВА, БЕРІЮ з їхнім безславним військом... ЩОЛОКОВА, який застрелився, КРАВЧЕНКА, який «застрелився двічі»...В дівізіі ЧАПАЄВА всі були чапаєвці, у МАХНА - махновці, а в апараті ЗАХАРЧЕНКА якою була більшість співробітників? "Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо," - стверджував один з вождів світового пролетаріату. На 20 відсотків темношкірого населення США припадає майже 90 відсотків злочинів. Якщо довірити слідство американському ФБР, то чи не займе у нас цю нішу міліція? Передостанній міністр внутрішніх справ хутко зник без відповідей на складні запитання, прихопивши з собою багато коштовностей, але залишивши нам своїх підлеглих.
У Кривому Розі «вітер змін» не зірвав міліцейських кашкетів, а тільки щільніше зачинив двері райвідділів. Під зручним приводом власної безпеки озброєні і в бронежилетах міліціонери сховалися від громадян, чию безпеку вони мають захищати. Цілком міліцейська логіка! Та в мене є своя: без зброї і права на самозахист (вдень і вночі) бригади швидкої медичної допомоги, що складаються переважно з жінок, їздять «шанхаями” та притонами рідного міста і не очікують на агресію, хоча таке й трапляється. І це не тому, що всі вони ( і водії, і фельдшера, і санітари...) - безстрашні герої. Це тому, що вони нікому не роблять зла! Начальник міського управління внутрішніх справ ШМАТОВ (двічі спілкувався особисто і можу запевнити, що це - саме той тип міліціонера, який я описую) "за власним бажанням" передав справи іншому, але - зовсім не новому керівникові. Зустріч з колишнім начальником того ж таки Саксаганського райвідділу нічого особливого мені не обіцяла, та все ж я пішов на прийом. І не помилився. Якщо через тиждень після призначення він ще видавав аванси у вигляді традиційного міліцейського "Розберемося!", то через три тижні посуворішав: -"Для чого Ви сюди ходите, якщо не поважаєте міліцію, не довіряєте їй?!" Мав я для нього з десяток аргументів, та знову пригадав СТЕНДАЛЯ і навів тільки один з нього: змушений ходити, бо іншої міліції нема! Як буде у нас комерційна, незалежна, альтернативна (одним словом, - справжня міліція), тоді піду туди. Ще через тиждень начальник письмово підтвердив вже знайому мені позицію, надіславши відповідь одним реченням на 20 запитань: факти не підтвердились! Які саме факти, - вирішуй сам; та головне, що не підтвердилися! Ви, судді, які приймали рішення по цій справі; ви, держслужбовці всіх рангів, які підписували акти про правопорушення; ви, активісти громадського об`єднання "Народна довіра", які вивчали матеріал на місті і по документах, робили фото; ви, мешканці прилеглих вулиць, власники тисяч гаражів і я разом з вами — всі, виходить, сліпі, розумово відсталі і недієздатні особи!? Тільки міліція (бачте!) має право і здатність бачити й фіксувати об`єктивну реальність, або - просто нахабно і відверто брехати в очі всім нам!
В середині квітня цього року на мітінгу Криворізького євромайдану я доповів громаді коротенький висновок з того, що зараз так об`ємно описую: силами міліції законність в місті відновлюватися не буде. Я запропонував співгромадянам об`єднати зусилля, бо боротьба зі злочинністю в місті давно перетворилася на війну з бездіяльністю влади. На наступних зборах такий самий висновок зробив один з лідерів Майдану, тільки вже спираючись при цьому на власний досвід. Потім ще один громадянин розповів про міліцейські "не бачимо, не чуємо, не знаемо"...А в травні посипалися новини з Одеси, з Донецька, з Луганська про те, як міліція сховалася, залишила без захисту, зрадила власний народ та державу. Прикро, але - не дивно. Бо той, хто зрадив один раз, зрадить ще і ще. Маю підозру, що «євангельска» дискусія про те, скільки прощати зрадникові, просто попереджає: він не зупиниться ніколи! То може краще зменшити його підступні можливості та захистити себе від удару в спину? Ну, що у них в арсеналі, окрім кругової поруки на грунті брехні?! Нас же більше, тож у нас, у народу, - і правда святая!
Офіційно нагляд за слідством здійснює прокуратура. Вона має робити це без моїх нагадувань, заради законності і в інтересах держави. Символ прокуратури (як в «конторі» "залізного лицаря революції" Фелікса ДЗЕРЖИНСЬКОГО -, щит і меч. Навіть — два! Захистимо, мовляв, та відвоюємо закон та порядок. Ось я і почав подавати заяви про конкретні і непомітні тільки для міліції правопорушення прямо до прокуратури. Вона їх справно реєструвала і пересилала до Саксаганського райвідділу, "забуваючи" перевірити хід розслідування, його професійність і такий фінальний «дріб`язок» як відновлення законності. Звернення до біглого "патріція" ПШОНКИ проходили вже знайомий читачеві шлях і приносили не менш знайомий результат: тобто, - відсутність результату. Якісь сподівання з`явилися з призначенням нового прокурора області - Романа ФЕДИКА. Не встиг я дописати йому листа, як він сам призначив особистий прийом у нашому місті, на 26 березня. Час прийому розтягнувся з трьох годин більш ніж до шести. Багато людей пішло звідтіля зі сподіваннями. Саме завдяки втручанню Романа Романовича я ознайомився з матеріалами "мого" досудового розслідування і можу тепер впевненно і обгрунтовано доповісти читачеві головну таємницю слідства, яка полягає в тому, що реальногог слідства так і не було! Ще я дізнався, що за моїми заявами було відкрито і закрито не одне, а два досудових провадження (практично однакових, з тих самих пліток замість документів і з тими ж «чудовими» висновками; що прокуратура дещо цим фактом здивована), але - не більше того...Ще через місяць біганин й звернень районна прокуратура скасувала одну з постанов про закриття справи; і я не можу сказати, що це було легко. Мабуть, мені більше нема за що дякувати прокуророві ФЕДИКУ, бо слідчі дії так і не пононовлені ( а точніше - не розпочаті), жодне з правопорушень не припинено, а законність залишається й досі десь у мріях та сподіваннях. І я знаю, чому. - Він не виконав моє єдине (найголовніше) прохання, яке я виказав під час прийому! Бо я ж просив, щоб не доручали розгляд справи працівникам криворізької міліції чи прокуратури. Вже коли було надруковано першу частину цієї статті, з міліції надійшов черговий опус, який має більше відношення до ненаукової фантастики, ніж до реалій нашого сьогодення.. В ньому повідомляється, що в гаражах на вулиці Мелешкіна (десь у ста метрах від дільничого пункту міліції) - ніякий не приймальний пункт металу, а просто приватна особа скуповує його задля власних потреб. Сім років цілодобово скуповує, та все ніяк не задовольнить "власні потреби"! До речі, думка, що цей неіснуючий приймальний пункт належить комусь із міліцейського начальства, - не моя. Її наполегливо поширює працівник цього пункту (людина молода, неохайно одягнута, погано вимита й зовсім не вихована) А міліція не поспішає заперечувати ані наявність у неї непорядних товаришів, ані свою роль в порушенні закону: «покохай мене такою, яка я є!» І з тими гаражами (пронумерованими, на плані зафіксованими, сфотографованими, неодноразово перепроданими) - просто дивоякесть відбувається: зникають разом із власниками, немов «Летючий голандець», - за першої ж появи міліціонера! Одним словом, - «усе гаразд, нічого не підтвердилося», а тому - робити нічого не треба! Якщо завтра ще хтось дізнається, що його гараж продано невідомою особою і все майно - порізане і здане на брухт, а місце - забудоване іншою невідомою особою, яка вже перепродала новозбудований гараж третій особі (і та тепер є повноправним членом кооперативу і власником гаража), то все це - з дозволу міліції і за підтримки прокуратури. А спробує скаржитися, то дізнається, що гаража у нього... ніколи не було!
А тепер трохи збільшимо фокусну відстань від нашої історіїї. Півтори сотні гаражних кооперативів нашого міста - це тисячі нелегальних майстерень, торговельних складів, заготівельних пунктів, де десятки тисяч "безробітних" заробляють собі і своїм найманим працівникам «на хліб та на сало». Всі податки, всі внески до соціальних фондів тут замінено на хабарі міліції, "безробітному голові правління і т. п
У країні утворився цілий клас людей, які ніколи нічого не роблять в законний спосіб. Вони навіть не беруть шлюбу офіційно, аби їхні жінки надбали статус матерів-одиначок. Проте дорогами вони їздять, дітей до школи водять, до лікарен. та швидкої допомоги звертаються, прийде час - звернуться і за пенсією, яку ніяким чином не заробили. Ті ж самі гаражі купуються, будуються, продаються через хабар голові, а держава з митом - «пролітає мов фанера...». При будівлі ніякі норми та правила не враховуються, і місто перетворюється на щось таке хаотичне. Згаданий уже приймальний пункт металобрухту (тобто, - всього металевого, що вдалося вкрасти з дворів та вулиць, як і ще півтори сотні гаражів) знаходиться безпосередньо на зливному колекторі, яким збігає вода з бульвару Вечірнього, звулиць Корнійчука, Тинка, Космонавтів, Мелешкіна... Колектор - старий і вже зараз не може впоратися з великими обсягами-потоками дощовоі води яка «знімає» асфальт з дороги, підтоплює будинки. Невдовзі його треба буде ремонтувати, реконструювати. І все це - за гроші з міського бюджету, куди наші знайомі "безробітні" нічого не платять. Прямісінько під парканом четвертої міської дитячої лікарні (в порушення санітарних та екологічних норм) утворилася справжня промислова зона: десятки боксів у сотні квадратних метрів... Офіційно все це - для зберігання власних автомобілів; тобто - податки навіть не передбачаються. Якщо влада колись схаменеться і захоче все привести до ладу, знадобляться гроші, гроші, гроші...По всьому селищу імені Артема (та й не тільки) квітне стихійна торгівля, за якою придивляється хтось із міліції, а з податками - як в попередньому реченні. Країна руйнується, втрачає теріторію, страждають і гинуть люди, бо нема чим боронити, лікувати, годувати...Розікрадене майно радянського війська знайшло свій останній притулок в металобрухті. В порожній скарбниці немає коштів не те що на переозброєння, а на вітьна амуніцію та провіант. В освіті, в охороні здоров`я - скрізь самі дірки! Стрімко старішає населення, нема з чого формувати пенсійний фонд, та й підвищити пенсійний вік майже неможливо, бо люди зношені і непрацездатні.
Європа поки що дає в борг, але - під чесне ім`я нових лідерів, під обіцяні і довгоочікувані реформи. Перша з них - створення правової держави, об`єктивного судочинства. Але повернуся до міліції. 28 травня суддя-слідчий Саксаганського суду за моєю скаргою скасувала постанову про закриття другої зі справ-клонів. Проте і це ніяк не відбилося на перебігу подій: ніякими слідчими діями навіть не запахло, про припинення правопорушень - годі й мріяти. Саксаганський райвідділ наполеглево очікує, коли я втомлюся скаржитися.
Матеріалу не видно й кінця, а вже треба робити висновки! Нам вкрай і негайно потрібна інша міліція: по -справжньому нова, яка буде служити закону і захищати права громадян, яка припине бути закритою сектою, притулком для нездар і нероб, постачальником молодих пенсіонерів з кримінальною свідомістю. І прокуратура потрібна така, яка не вважає боротьбу зі злочинністю особистою справою громадян. Це не моя думка і не наше побажання влад, це - життєва необхідність!
Не змінимо, не переробимо на новий лад міліцію з прокуратурою, то й на всіх сподіваннях на краще наше майбутнє можна ставити великий і жирний хрест! Моя стаття - перший внесок в нове розслідування, тепер вже відносно самої міліціїї. Я звертаюся до нового Президента з проханням не зволікати, не шукати суперечливих аргументів про "чесних виконавців", "скромних героїв", "збереження стабільності" і таке інше. Програма післявоєнної перебудови Німеччини, "План Маршала", окрім економічної складової, мав ще й соціально-політичну. І вона передбачала, що жодна людина, яка працювала в нацистському апараті управління, не може претендувати на державну службу. Досвід поліцейських і посадовців був визнаний таким, якому нема місця в демократичному суспільстві. І Німеччина продемонструвала економічне диво, швидко відродилася, зріклася ганебного минулого, допомагала і допомагає жертвам нацизму. Зовсім недавно схожі кроки зробив Міхаель СААКАШВІЛІ в Грузії ( у країні, яка десятиріччями була героєм анекдотів про корупцію та хабарництво.).

Леонід БАГАШВІЛІ, м. Кривий Ріг
(ЗАКІНЧЕННЯ. Початок в числі 10-му газети “Промінь Просвіти” за 2014-й рік)