 Коли я вперше прийшов на сходи під Український Дім і завелися розмови щодо планів, цілей, та організаційних питань протесту, мені одразу впало у вічі, що серед голодуючих є людина, яка влучно і впевнено формулює свої думки. Позаяк ми опинилися в групах, що опікувалися різними питаннями, поспілкуватися нам вдалося аж через кілька днів потому.
Вже стемніло, публіка на сходах і слухала когось із декламаторів. Ми нарешті змогли обговорити деякі нагальні питання.
- Чому ти сюди прийшов?
- А тому що дістало все. Я працюю адвокатом.
І Олег розповів мені, як одного дня до медичного коледжу, котрий є його клієнтом, завітав такий собі чолов’яга, і представився: «Я от Юры Енакиевского, смотрящий по Дарницкому району. Какой пай принадлежит Вам в этой компании? 60%? Давайте так – Вам 20%, нам 40%». Зрозуміло, що таку «щедру» пропозицію прийняти не дуже легко, тому в коледжі поцікавилися альтернативним варіантом, мовляв, а що, як ми відмовимося? Чолов’яга лише знизав плечима і відказав: «Ну, посмотрите…».
Реакція на відмову не забарилася – на коледж навалилися по черзі пожежники, санстанція, податкова, інспекція від міносвіти, тощо, практично паралізувавши його роботу. Від закриття тоді врятував випадок – студентів, що прийшли у білих халатах з транспарантами страйкувати під КабМін застав візит Путіна, котрий по-начальницьки кивнув своїм українським (де-факто) «підлеглим» – «А что эт у вас, студентов на улицу выгоняют?». Коротше кажучи, тоді питання було вирішеним, однак зараз коледж таки закривають, і найприкріше з цього те, що студентів-медиків з огляду на вузьку спеціалізацію їхнього фаху навіть немає куди «порозпихати» по існуючих медосвітніх закладах.
Також, виявилося, що Олег був спостерігачем на виборах 2004-2005 років, вміло обстоюючи справу щодо фальсифікації голосів на Півдні; останніми його підзахисними були «запорізькі паламарі» та «Васильківські терористи».
Розповів Олег про власні враження й настрої дотичних до нього верств суспільства. Показовими є дані про те, що всередині правоохоронних органів вельми неоднозначна й напружена обстановка – там очікують масових скорочень та подальшого підпорядкування «донецьким» (мається на увазі, вихідцям з криміналітету). Суддів за інсайдерською інформацію теж дістало «телефонне право» й тиск на них у прийнятті рішень.
Тому для Олега цей протест – не стільки протест проти мовного закону, скільки остання відчайдушна спроба зупинити сповзання країни у болото беззаконня (надто пафосна фраза, щоб він її колись сам озвучив). Не бачить професійний правозахисник, чиє покликання – захищати невинних, свого майбутнього в такій країні.
Можливо, тут десь поруч чи буквально за кілька областей звідси теж є люди, котрих все частіше відвідують подібні думки? То може, панове, Ви приєднаєтесь до протестувальників – не обов’язково голодувати (тим більше, є відпрацьований процес, як робити це, уникаючи шкоди для здоров’я ), просто приходьте підтримати, знайомтеся ближче. Багато хто каже, що в Україні слабке громадянське суспільство, нам треба його розбудовувати, бу-бу-бу… «Старий ще щось белькоче, його голос чути все слабкіше» (с) /Лесь Подерв’янський, «Утопія»/. Я пам’ятаю, підходив колись до тренера й питав: «А як навчитися робити ось цей елемент?», на що він казав: «Дєлай!» – «А як краще почати вчитися стрибати ось це..?» – «Прыгай». Тобто, hic Rodes, hic salta – давайте розбудовувати це громадянське суспільство користуючись нагодою і зараз, коли припекло, бо коли «не пече», то всі кудись розбігаються, всім поступово стає байдуже: постояли для «очищення совісті» чи відчули втому – о, тепер зможемо заснути й не думати про цю Україну та її проблеми.
Трохи більше про Олега з мережі (пошукайте ще власноруч):
Інтерв’ю порталу «Право Today”
Допис у ЖЖ Білозерської (до речі, фото звідти ж).
…
Джерело
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
