- Мабуть, орли кудись емігрували
Чи, може, горобцями поставали?..
Не падають на жертви з висоти,
Тож ходять вільно і собаки, і коти?.. -
Спитала Квочка у сусідського Коня,
Який возив щось мало не щодня
На возику чи просто на спині,
Чим і заповнював ті свої дні.
- А тобі – що?.. Вже хочеться орла?
Не вистачає півнів "на діла",
Екстріму захотілось і пригод?
Ну, що за метушливий ви народ?..
Роби (і мовчки!), - сказав Кінь, - на волі
І дякуй сонечку за добру долю!
А їй – орла!.. Ти дякуй вже за те,
Що все живе навкруг, що все цвіте!
А Квочці (хоч ти ріж!) – подай природу,
Щоб там відчути всю оту свободу,
Про що і ластівки співали, і синиці,
А не сидіти у темниці на сідниці
Та тільки півнів бачити набридлих:
«Крикливих, некультурних і єхидних…»
А де ж орли високого польоту,
Щоб вбрали в золото, не в позолоту?..
Тож і пішла шукати вільний рай. -
За двір гайнула, а не тільки за сарай.
І там, в степу, знайшов Орел дурепу
Та й каменем накрив посеред степу…
Лиш пір’я зблиснуло під кігтями у птаха
В промінні золотім, коли той розпанахав
Жадану здобич і прикінчив справу,
Із апетитом з’ївши без приправи.
__________________
За щастям часто їздять за кордон:
Там (бачте!) - без проблем, без заборон,
А наше – «і погане, і дурне…»
Тож і шукають там щось неземне.
Та іноді в обіймах тих реалій,
Позбавлені чеснот і всіх регалій,
Знаходять те, на що не сподіваються
І вже в земне життя не повертаються.
Сергій ЗІНЧЕНКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
