Іван ДРАЧ, поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, один із засновників і керівників Народного руху України:

— Рух створювався як громадсько-політична, масова організація з однією метою — зруйнувати твердиню Радянського Союзу. Подібні ж цілі ставили й інші, схожі на український Рух, організації — польська «Солідарність», Народні фронти Балтійських країн тощо. Усіх об’єднувала саме ця мета — це можна назвати «міжвидовою» боротьбою, яка вже потім перетворилася, зокрема, і в Україні, на внутрівидову боротьбу: почалися сварки, спірки за владу і т. д.

Кожен з нас шукав своє місце в житті. Коли в Рух прийшов В’ячеслава Чорновіл, який почав діяти найактивніше серед нас, я зрозумів, що мені там нема що робити, тоді я пішов з НРУ (займатися творчою і громадською діяльністю), як і багато хто з моїх колег. Але ж справа не була в людині, яка б змогла об’єднати Рух, ні, справа була в іншому — зруйнувати вал СРСР і проголосити незалежність України. Нам це вдалося — ми зробили своє діло. Це вже потім всі розійшлися різними партіями, які, як би ми не намагалися об’єднати, ніяк не виходило.

Іван ЗАЄЦЬ, народний депутат України, один із фундаторів і керівників Народного руху України:

— Народний рух України створювався на базі вияву ініціативи найширших верств населення по всій Україні. Ця ініціатива несла в собі величезну енергію активності мас і велику гуманістичну наснагу. Були поставлені колосальні цілі: здобути державність і незалежність; створити державу, яка б гарантувала високий добробут людей і забезпечувала духовне відродження нації; повернути Україну назад до дому — в Європу.

Рух не мав організаційного джерела, він складався з різного роду громадських, молодіжних організацій, творчих спілок, клубів. Люди не жаліли свого часу й засобів заради досягнення своїх цілей. Для будь-якої нації, можливо, раз на тисячу років випадає нагода створити державу, і наш народ на початку 90-х рр. цю нагоду використав. Весь досвід за цей період, був направлений потім на створення державних інституцій, правової системи, громадянського суспільства та ін.

Це була величезна робота. Звичайно, не все вдалося здійснити — не вистачило рішучості, волі, наприклад, провести ту ж люстрацію, бо в новій державі мали правити нові люди із стратегічним мисленням. Але тут мав місце багаторічний бездержавний період України, який привів до нецілісності української нації. Провідну частину населення в Україні постійно знищували, особливо за часів Радянського Союзу, тому зараз, куди не кинь — скрізь білі плями.

Треба пам’ятати — все вичерпує свій потенціал, як вичерпав його і Рух. Сьогодні багато чого безпідставно навішують на Рух, намагаючись очорнити його заднім числом, але, я вважаю, було зроблено найголовніше — проголошено українську державність.