 (У продовження матеріалу «Урочистість на Маківці», опублікованого в числі 9 нашого часопису за 2011-й рік)
29 травня, зразу ж після приїзду у Львів наша криворізька делегація разом з Андрієм СТАЩИШИНИМ відвідала музей командира УПА Романа ШУХЕВИЧА, що в Білогорщі ,- це село край Львова. На фото наша мало чисельна делегація біля пам’ятника легендарному генералові УПА.
Тут, враховуючи особливість сьогоднішньої надзвичайно непростої і гострої ситуації в Україні, хочу навести слова, виставалені на сайті www.gnr.kiev.ua, які дуже влучно передають ту атмосферу, якої бракує нам українцям, що не хочуть бути сліпим знаряддям внутрішньої політики нашої влади. Адже вдумаймося, одного з лідерів Майдану Юрія ЛУЦЕНКА на очах всієї України сьогодні знищують, і народ України (як в 1937-му) ніяк не може завадити цьому кричущому беззаконню. Можливо, не вистачає всеукраїнської акції з гаслом «Свободу Юрію ЛУЦЕНКУ!» Отже, цитуємо той текст із сайту www.gnr.kiev.ua, бо саме ці слова були сказані під час екскурсії в музеї ШУХЕВИЧА:
«У стереотипних образах, які культивуються мас-медіа, українці постають як саложери, що глушать горілку, лають москалів, а у критичні моменти відразу ж заводять волинку про "моя хата з краю". З цими стереотипами не узгоджуються біографії багатьох українців, які жили впродовж останніх століть. Тому ті, кому вигідно культивувати міф про "моя хата з краю" про цих людей або взагалі не згадують, або обзивають їх "зрадниками", "бандитами", "головорізами" і т.п. Жертвами цієї пропаганди стало чимало людей. Це, перш за все, стосується людей зі сходу та півдня України та усієї території Росії.
Таке ставлення ображає кожного свідомого українця, оскільки у нас були не тільки знищення Запорізької Січі, закріпачення, розстріли студентів під Крутами, Голодомор та масові виселення в Сибір. У нас на кожну тиранію було чимало героїчних сторінок і людей, які ці сторінки вписали в історію. І саме завдяки цим людям українці не розчинилися у "євразійському просторі", а стали окремою великою державою і мають паспорт з тризубом, а не з серпом чи молотом, одно- чи двоголовим орлом. Останнім часом з'являється багато інформації про ШУХЕВИЧА, - одні вважають його ідеалом українця, інші нещадно поливають брудом як бандита і головоріза. Ми вирішили скласти власну думку про цю особу, тому поцікавилися про особисті якості ШУХЕВИЧА у людей, які прожили з ним з 1945-го по 50-й роки на різних конспіративних квартирах.
Любомир ПОЛЮГА, зв'язковий і охоронець ШУХЕВИЧА: "зараз різна пропаганда активно розкручує тему "жидів" - нібито Шухевич їх ненавидів і винищував. Це абсолютна брехня! Євреї у нас були лікарями, виконували різні доручення. Шухевич ніколи не воював з народами. Він не боровся ані проти німців, поляків ані проти росіян. Він боровся проти каральних органів, тих хто знущався над народом."
Дарія Гусяк, зв'язкова Шухевича: "Шухевич дуже часто жартував, навіть в критичних ситуаціях. В молодості він був досить збиточний, мав дуже багато енергії і ніколи не сидів без діла. Але одночасно був дуже дисциплінований і вимагав цього від усіх своїх підлеглих. При всьому цьому Шухевич був надзвичайно скромним - і це є його найголовніша риса. Він міг спати на підлозі, а його охоронці і зв'язкові спали на ліжку. Він не був гарним, але був надзвичайно симпатичним. Як тільки починав говорити, відразу вмів настроїти людей до себе. Він все життя над собою працював, не для того щоб подобатися іншим. Шухевич розумів, що як представник такого руху він має притягати людей."
Ось слова зв'язкової Шухевича Ольги Ільків та Дарії Гусяк. "Коли боротьба перейшла у глибоке підпілля, Шухевич дав наказ усім своїм солдатам та підлеглим залишитися в Україні. "Виїжджати на Захід можуть тільки відомі письменники, музиканти - ті, хто повинен жити і представляти Україну перед світом. Усі інші мають залишитися і боротися до останнього," згадує слова Шухевича Ільків. "Шухевич розумів, що наша боротьба є на дуже далеку перспективу, як мінімум на 30 років вперед. І що героїчні вчинки нашого покоління надихнуть наших нащадків, які доведуть нашу справу до кінця,"
Від людей, які знали і працювали з Романом Шухевичем, віє особливою енергією. Вони аж ніяк не схожі на бандитів та головорізів, що живцем поїдали польських і російських дітей, - як їх змальовує радянська пропаганда. Навіть після свого важкого воєнного життя, багаторічних таборів та заслань вони справляють враження інтелігентних людей, ясного розуму і впевненої вдачі. Це особливе - максималістське покоління патріотів, яке з відстані сьогоднішнього дня декому може здатися занадто радикальним. Але треба зрозуміти одне, що саме завдяки таким людям ми сьогодні можемо вільно дихати, пересуватися і говорити все, що хочемо . На мою думку, кожному українцю варто побачити музей Шухевича та зустрітися з людьми з його оточення, щоб зарядитися їх позитивною енергією та краще зрозуміти нашу непросту історію боротьби за незалежність».
Так, саме переглянувши експозицію музею, ми з друзями були вражені мужністю і високою духовністю Романа Шухевича.Зізнаюсь, адже десятиріччями нам втокмачували за радянського часу про «злочини УПА» , а тим часом саме це і були справжні захисники української землі і українського народу. Зараз український медіа-простір відданий на поталу силам зорієнтованим на імперські інтереси Росії, причому ситуація після обрання нового президента , погіршується з кожним місяцем. Хто ж зупинить цю вакханалію спрямовану на зраду інтересів українського народу?!
Олександр ЧИЖИКОВ,
с. Білогорща-Львів-Кривий Ріг - 29 квітня…24 травня 2011 р.
На світлині: делегація від Кривого Рогу
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
