 КРИВИЙ РІГ, осінь 2004 року, 31 територіальний виборчий округ, другий тур президентських виборів. Будівля Жовтневого райвиконкому, де розмістилася територіальна комісія (вкупі з пам’ятником Володимиру Іллічу) обгороджена сталевим парканом. Прохід через вузеньку щілину попід стіною. В приміщенні - повно міліції у формі спецзагонів і просто в цивільному. Вони готові дати відсіч нападникам. Та ніхто не нападає, і хлопці нудьгують.
В актовій залі розпочалося довготривале засідання територіальної комісії. Почали надходити протоколи дільничних комісій. Членів цих комісій, які доставляють протоколи, впускають через „чорний” хід з цокольного поверху. Менша частина членів окружної комісії зайнята прийманням підсумкових дільничних протоколів, а всі інші – це, в основному, "відповідальні товариші”, представники технічних кандидатів, Вони з поважним виглядом сидять у центрі зали. За попередніми підрахунками, в окрузі майже з двократною перевагою перемагає кандидат ЯНУКОВИЧ... І раптом спокійну атмосферу збурює Валентина КРИВДА: дані протоколу однієї з виборчих дільниць у Тернівському районі не відповідають даним копії протоколу, яку доставив спостерігач від кандидата ЮЩЕНКА!.. Різниця - у 250 голосів!.. Фальсифікація! Послали за керівництвом дільничної комісії. Але ані голови, ані його заступника, ані секретаря комісії о четвертій годині ночі вдома не виявилося. На вимогу представників кандидата ЮЩЕНКА окружна комісія провела перерахунок голосів, поданих за кандидатів, - і факт фальсифікації підтвердився: близько 250 голосів, поданих за кандидата ЮЩЕНКА, у протоколі приписали його супернику, навіть не переклавши бюлетені з одного пакета до іншого. Перерахунок оформлено протоколом окружної комісії. Довіреною особою кандидата ЮЩЕНКА Миколою КОРОБКОМ матеріали направлені до Тернівської прокуратури... З того часу минуло шість років, але (як мовиться) віз і нині там.
А тоді закінчився підрахунок голосів, і виявилося, що у 31-му окрузі переміг кандидат ЯНУКОВИЧ. Більша частина членів комісії з неприхованою радістю йде святкувати завершення виборчої кампанії. F gрибічники кандидата ЮЩЕНКА збираються на мітинг біля пам’ятника Богдану. Тут же - попередньо згадані хлопці у цивільному, замасковані помаранчевими стрічками. Радіо і телебачення з різних областей доносять факти порушень та фальсифікацій. У Києві народ виходить на вулиці. На мітингу біля Богдана приймається рішення їхати до Києва.
По дорозі на залізничний вокзал „маршрутка” пробивається через колони криворіжців, що заполонили район Соцміста. Вітер розвіває прапори, йде мокрий лапатий сніг.
...Київ. Вулиці в центрі столиці повні народу. Переважаючий колір – помаранчевий. Помаранчеві прапори, шарфи, стрічки, плащі, кульки. Транспаранти і просто таблички з назвами населених пунктів. Атмосфера - напрочуд дружелюбна. Злого слова ні від кого не почуєш, все - через "будь-ласка”, "перепрошую”, "вибачте”. Треба сказати, що так було аж до самого кінця тих подій. В районі Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента то там, то тут стоять „КрАЗи”, навантажені баластом. Це так влада прикрила найбільш вразливі (з їх точки зору) напрямки. На „КрАЗах” – пікетувальники. Вулиця Банкова перед входом до Адміністрації Президента перекрита бетонними плитами. Всередині - повно бійців спецпідрозділів. Ходять чутки, що десь там і бійці російського спецназу. Пробираємося туди, де більше народу. Попереду - Валентина КРИВДА з гербом Кривого Рогу. Дісталися до національного банку. Стали біля входу. Хтось звелів: нікого не впускати та не випускати. Так і простояли до ночі. Хто не мав де переночувати, тих забрали додому зовсім незнайомі кияни.
На Хрещатику - наметове містечко. Намети на Банковій, у парку навпроти Кабміну, та біля Верховної Ради. Поруч - гори теплих речей, знесених киянами: джемпери, шапочки, шарфи, валянки, шкарпетки. На Майдані - сцена. Тут щовечора з’являються головні дійові особи: політики, "польові командири”, а вдень - різноманітні мистецькі гурти. На великих екранах, розміщених біля Кабміну , Адміністрації Президента постійно йде трансляція передач 5-го телеканалу. Втамувати голод можна біля численних пунктів харчування. Кава, чай, бутерброди... – все це без проблем, борщу та каші за бажанням теж можна було покуштувати.
Більш організовані групи мали свої об’єкти, місця пікетування чи блокування, а менш чи зовсім неорганізовані створювали той рух мас у центрі Києва, який надавав неповторності тогочасним подіям. Час від часу який-небудь польовий командир оголошував про необхідність рухатися колоною до того чи іншого об’єкту - і велика маса людей ,скандуючи: „Ю-ЩЕН-КО!, Ю-ЩЕН-КО!, КУЧМУ-геть!, ЗЕК-геть!”, рухалася з Майдану по Інститутській (чи - по Грушевського) до урядових кварталів. Спроби опонентів організувати достойну відповідь не мають успіху. Щось кричать біло-голубі, чути лемент "прогресивних” та нарізають круги біля парламенту десятків зо два фанатів Московського патріархату з іконами та корогвами. За потужним: „Ю-ЩЕН-КО!, Ю-ЩЕН-КО!” їхніх голосів не чути. Море народу біля Верховної Ради. "Своїх” депутатів помаранчеві зустрічають бурхливими привітаннями, вони підходять, заводять розмову, відповідають на запитання, "чужі”– намагаються швидше проскочити повз них, не реагуючи на вигуки.
Перед спорожнілим Кабінетом Міністрів - брязкіт залізних барабанів. Металевими прутами хлопці з ранку до вечора гамселять по залізних бочках від пального. Якось навіть знаменита Руслана прийшла і подиригувала цим "ансамблем”. Метал не витримував – після всього на тому місці валялося багато розбитих бочок.
Критичний момент у ніч з 28 на 29 листопада: на Київ ідуть спецпідрозділи міліції. ТИМОШЕНКО по радіо закликає всіх стати на захист. Всі, хто вже встиг влаштуватись на ночівлю, повертаються. Взявшись попід руки, люди утворюють шеренги поперек вулиць поблизу Адміністрації Президента та в інших місцях. Навряд чи стримають ці перепони спеціалістів, але хотілося в це вірити. Мокро, вогко, холодно, тривожно... Вранці, коли ще не розвиднілося, якась киянка з найближчого будинку прийшла до нас із великим термосом гарячого молока. Кому довелося покуштувати, не забуде смак того напою ніколи.
Розвиднілося - і звідкись взявся великий автобус. З автобусу висипав загін дебелих хлопців. Тягнуть за собою каски, бронежилети, кийки. Вишикувалися. Нас в шерензі побільшало, підійшли ще люди, розвернулися лицем до автобуса. Скандуємо: "Міліція – з народом”. Звучить команда - і хлопці пішли у двори побіля будинку з химерами.
Тим часом тривають переговори, консультації, торги. До справи підключилися європейці.
Йдуть пошуки компромісу. Гарантії, обіцянки, зміни до Конституції. Верховний суд присудив третій тур (повторне голосування другого). Повноваження президента урізані, влада - парламентсько-президентська (пам’ятаєте: "не перший, але й не другий ”). Обидва претенденти на пост президента погодилися. Конформісти задоволені. Радикали закликають не йти на компроміси. Учасники від’їжджають додому на третій тур, хоча деякі не хочуть звільняти наметове містечко на Хрещатику. З ними обіцяють не церемонитися. До Народного дому - черги бажаючих одержати посвідчення учасника помаранчевої революції. Врешті-решт в результаті третього туру все стало на свої місця. Торжество справедливості відбулося. Романтики зробили свою справу. До справи взялися негідники.
Володимир НАЛУЖНИЙ
На світлинах: 
2004-й, 
криворіжці в Києві.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
