Якщо, скажімо, згадати сімдесяті роки вже минулого століття, а потім – другу частину вісімдесятих, то черги спливають у пам’яті у зв‘язку з різними дефіцитами (а їх тоді було надто багато), які хотіли придбати пересічні радянські громадяни, Це тоді, коли панував так званий ненав’язливий сервіс.
Сьогодні ж ми маємо начебто зовсім іншу ситуацію. Якщо говорити, наприклад, про магазини, то там таких черг набагато поменшало. Але пошта ніби не помітила жодних змін, що десь там навколо відбуваються. Та якщо й помітила, то залишилася у вигляді величезного гальма, яке забирає час не просто хвилинами, а й інколи навіть годинами.
Це ж стосується і міста Кривого Рогу. Причому – не тільки звичайних поштових відділень, а й головпоштамту, де черги до віконець стали вже навіть традиційними.
Зокрема, на світлині, яку тут вміщено, видно, що люди не просто стоять, а вже й сидять у тих чергах. І, наприклад, того дня, 20 квітня, в понеділок, працюючими для клієнтів було всього лише два віконечка. І чого б це таке відбувалося якраз у понеділок, коли у великої кількості пересічних поштових відділень – вихідний? Головпоштамт мав би зреагувати таким чином, щоб довжелезних черг не було. Та виходить, що їм ближчі ще радянські традиції ненав’язливого сервісу.
Причому створюється така ситуація, що люди більше години вимушені відстоювати в чергах, аби відправити свої листи рекомендаційними (з повідомленням чи без нього). Бо працівники пошти недопрацювали в тому, аби розділити потоки хоча б на два: на тих, що хочуть такі листи відправити, і на тих, що хочуть сплатити за комунальні послуги.
Мабуть, і місцева влада комунального сектору недопрацювала з того питання, аби роз’яснити криворіжцям, що за комунальні послуги можна сплачувати в банках.
Що ж, аби все це з'ясувати (та й інші питання стосовно роботи пошти), наша просвітянська газета вирішила провести розслідування, починаючи з надсилання інформаційних запитів після виходу в світ цього числа газети.

Сергій ЗІНЧЕНКО