PP

     Понеділок, 19.08.2019, 15:17



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2011 » Жовтень » 14 » БІЛЯ ПАРАДНОГО ПІД'ЇЗДУ
19:45
БІЛЯ ПАРАДНОГО ПІД'ЇЗДУ
ГРОМАДЯНСЬКА ТРИБУНА
Скільки разів ми чули зі стін Верховної Ради, як депутати,
<<даруючи>> чергові пільги, проголошували: <<Цим самим ми захистили нашого малозабезпеченого виборця, обездолені будуть нам вдячні!>>. Та, дивним чином, поряд з новими законами з'являються нові беззаконня.
Хіба не парадокс, коли виконання державою виданого нею закону кожен громадянин має домогтися в суді? Непроглядна шизофренія...
Хто читав коли-небудь поему класика російської літератури
Ніколая НЕКРАСОВА <<Біля парадного під'їзду>>, той пам'ятає той біль, ту приреченість і ту безпорадність, що їх відчули мужички, що прийшли до під'їзду високопоставленого чиновника. У нашому випадку - це парадний під'їзд Саксаганського районного суду, який ще не так давно звався народним. Схоже, назву змінили, щоб не було ілюзій щодо теперішнього ставлення до народу.
Потрібні приклади? Будь ласка! Ранок четверга 25 серпня цього року, або ж ранок понеділка 10 жовтня. Натовп людей з числа тих, хто домагається виплати пільг, зібрався біля дверей суду. Ввійти до приміщення суду цим відвідувачам чергові міліціянти не дозволяють, кажуть: <<не положено!>>, самі постоять на ганку, перекурять і почергово відсиджуються в затишному коридорі. Напрошується запитання: чому <<не положено>>? А колись же було можна! Люди стоять в черзі на ганку і поруч надворі, розпочинається спека, немає де сісти (теж <<не
положено!>>). Одна старенька бабуся стала на сходи, Але міліціонер враз її прогнав (<<не положено!>>). То що ж це виходить? Невже справді ми скочуємося до рівня поліційної держави? Чи, може, уже скотилися? Чому така неповага до людей? Чому це так виходить, що суд лише для суддів та їхньої охорони?.. Хіба не може суд Саксаганського району придбати
певну кількість стільців, щоб їх, у разі потреби, виставити для тих же людей? Чи не знайшлося б кому їх винести та внести? По всьому йдуть люди втомлені, зневірені та пригнічені... І мимоволі пригадуються слова знаного поета: <<І пішли вони сонцем палимі, безнадійно розвівши
руками...>>.

Валерій ДЕРКАЧ, інженер-металург, м. Кривий Ріг
Світлина Миколи КОРОБКА
Переглядів: 773 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: