PP

     Середа, 21.08.2019, 12:38



вихід | Гість | "Гості" Гість | RSS 

 


Головна » 2012 » Березень » 18 » Фарисейський «Червоний гірник» Не вільна думка ГРОМАДИ, а «ГРОМ АДминистрации»
15:37
Фарисейський «Червоний гірник» Не вільна думка ГРОМАДИ, а «ГРОМ АДминистрации»
Читаю:«Загальноміська газета «Червоний гірник»… засновник – Криворізька міська рада…». Та коли перечитаєш дописи в цій газеті та переглянеш світлини (хоча б - з початку цього року й до середини березня), то стане зрозумілим, що «ЧГ» – не та газета, в якій можна розрізнити-відчути посеред похвальби владців пульс життя місцевої громади, в якій можна віднайти вільну думку громадян України, котрі проживають у Кривому Розі… Ні це, в основному, свого роду тиражований тисячами друкованих примірників майданчик, передусім, для місцевих високопоставлених чиновників, які і тут, у Кривому Розі, і на найвищих посадах в області вивищуються над громадянами, а не служать їм. Повірте, шановні читачі, щоб дійти такого висновку, мені не довелося навіть продиратися крізь хащі словесних хитросплетінь тутешніх авторів. Бо все, як мовиться, вже на узліссі проглядається…
Уже в числі другому газети за цей рік в матеріалі якогось «просвітянина» Миколи КРАМАРЕНКА (а в одному з матеріалів він взагалі названий «головою «Просвіти») зазначено, що «серед друкованих засобів масової інформації найкращим популяризатором державної мови стала загальноміська газета «Червоний гірник». Так от, по-перше, я, будучи редактором Криворізької просвітянської газети Криворізького міського об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА шостий рік поспіль, активіста «Просвіти» під таким прізвищем не знаю. По-друге, на таку дурницю змогли б піти лише ті «активісти», котрі мали б на меті, швидше за все, скомпрометувати названу всеукраїнську організацію, яка проводить свою діяльність ще з 1868 року. Бо «Червоний гірник» у такому випадку повинен був би виходити лише державною мовою. А насправді це не так, і тому будь-яке подібне твердження слід визнати фарисейським. Адже вдумайтеся лишень, шановні читачі, що це за такий «популяризатор», де вже в числі 2-му «ЧГ» за 2012 рік перший заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації дає інтерв’ю (обсягом на цілу сторінку!)… державною мовою сусідньої держави?! А саме на таке «патріотичне починання» спромігся «державний муж» В’ячеслав ЗАДОРОЖНИЙ. І не тільки він один. А й Костянтин ПАВЛОВ, місцевий чиновник з великим стажем, підписаний у числі 18-му газети від 7 березня цього року як «председатель Криворожской городской организации Партии регионов, депутат Днепропетровского областного совета от ПР», який тією ж таки державною мовою сусідньої Російської Федерації звернувся до жінок з привітанням на честь свята 8 Березня. Та й, до речі, дуже «по-жіночому» виглядають 2-га й 3-тя сторінки названого числа, де на другій – портрети аж трьох владоможців чоловічої статі (в тому числі – й «таваріща» ЗАДОРОЖНОГО) і тільки одна, де є жінки (але – в масі своїй, а не хоча б у вигляді маленького портретика бодай однієї). Зате на 3-й знову згадується «перший заступник» ЗАДОРОЖНИЙ. Його там з днем народження привітав міський голова Юрій ВІЛКУЛ.
Можна з великою вірогідністю стверджувати, що найчастіше протягом останнього року в газеті згадуються посадовці саме з таким прізвищем: ВІЛКУЛ. Та так часто, що хочеться їх якось поіменувати окремо. Наприклад, - ВІЛКУЛ ПЕРШИЙ і ВІЛКУЛ ДРУГИЙ, батько й син; один із них керує областю, а інший – окремо взятим Кривим Рогом. До того ж, міський голова Юрій ВІЛКУЛ згадується ще і в іншому своєму керівному вимірі – як президент Академії гірничих наук України (і світлина є!). Коли ж розглянути окремо питання про світлини, то й тут знову виявиться незмінне «чемпіонство» місцевих посадовців: обох ВІЛКУЛІВ, ЗАДОРОЖНОГО, МАЛЯРЕНКА (або МАЛЯРЕНКО), пані БЕРЛІН та інших. А де ж, спитаєте, громада? Чи можна хоча б трошечки (ну, дуже-дуже віддалено!..) познайомитися з нею, аби осягнути всю глибину її думки? Мабуть, можна. - Це коли про щось таке ніби «соціальне» «кореспонденти» запитують місцевих пожильців і подають обсягом… у кілька рядків, а можуть навіть - аж до двадцяти рядків, бо й таке трапляється. Хоча бувають і винятки…
Особливо ж вражає своїм фарисейством ця газета тоді, коли подає цілі «полотна» зі «звітами» про роботу місцевого керівництва під заголовками на кшталт, наприклад, такого: «Розвиток Кривого Рогу забезпечить громадська активність мешканців міста». А насправді там – похвальба місцевих посадовців про свої «успіхи». Або – ще гірше: ця ж похвальба, та ще російською мовою з вуст «державних мужів» України. Хоча б взяти ось це твердження (на мій погляд, - цілком фантастичне) того ж таки В’ячеслава ЗАДОРОЖНОГО: «Уверен, что в скором будущем Кривой Рог станет чистым и экологически безопасным городом. А условия жизни здесь будут способствовать европейским стандартам». Не буду затято сперечатися про те, буде таке колись чи не буде. Я ж бо чув (як і мільйони інших українців) про неодмінне «покращення життя вже сьогодні» з вуст іменитих (а точніше - розпіарених через теле- й радіоефіри) «регіоналів», і при цьому бачу, яким воно є насправді. Це коли, наприклад людина (маючи навіть кілька дипломів, сертифікатів і величезний досвід роботи), не має при цьому реальної змоги ніде працевлаштуватися в місті. Бо ж приймають всюди на роботу, передусім, тих, які «вірою і правдою» служать місцевим посадовцям і стоять перед ними на цирлах, а не тих, які (навпаки) мають свою думку і здібності зробити так, аби ці посадовці служили людям. Бо вони покращують життя лише собі, подорожують спокійнісінько усім світом і навіть не уявляють того, що є люди, яким днями (а то й місяцями!) не вистачає коштів навіть на те, аби проїхати «маршруткою» через усе наше, таке довге і засмічене, найбрудніше в Україні (з розбитими дорогами і ще гіршої якості тротуарами) місто. Від них можна дізнатися тільки про одне (як зі сторінок «Червоного Гірника», так і з їхніх виступів на ТРК «Рудана» та об’єднання телебачення й радіомовлення «Криворіжжя»): переможні реляції про «покращення життя» сьогодні чи в недалекому майбутньому. - «Гром победы, раздавайся!», і все. Тобто, «Червоний гірник» - це, передусім, «ГРОМ АДминистрации» із заявами про «покращення життя» та про «досягнення» місцевого керівництва, а не засіб масової інформації, де представлена думка справді української ГРОМАДИ. Враження склалося таке, що українську громаду (як і українську мову) ця влада (разом зі своєю газетою) просто зневажає.

Сергій ЗІНЧЕНКО
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ | Переглядів: 917 | Додав: pprosvita | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: