7 червня, з ранку, група активістів у рамках трисекторального Партнерства (влада, громадськість і бізнес) з відродження річки Саксагань зібралася біля руїн будинку МЕРШАВЦЕВА, що поблизу Криворізького музичного училища (на світлині вгорі). Це була саме та група, яка діє під керівництвом аніматора Петра ЛИСЕНКА з організації екомузею в Кривому Розі.
Щоб зрозуміти значущість справи з організації цього екомузею з ініціативи наших польських друзів по проекту, необхідно наголосити на тому факті, що на всю Україну, найбільшої за територією країни Європи, це всього лише другий музей, який тут розгортається (а є ще один, на Заході України). А це — дуже відповідально. Тому важливо всім учасникам діяти скоординовано і дуже грамотно, намагаючись не помилятися
Якщо ж говорити конкретно про цей день, то зібрання саме біля згаданого будинку розпочалося не випадково. Як повідомив Петро Олексійович, нині йде підготовка документа, адресованого владі, про те, аби більш скоординовано діяти із впорядкування території навколо будинка МЕРШАВЦЕВА.
Однак не тільки про це йшла мова на тому зібранні, і - не тільки там. Відбулася цікава зустріч з людьми, з підприємцями, які мешкають біля річки на тій території, де буде розгорнуто екомузей (на знімках). Там обговорювали деякі моменти співпраці уже найближчим часом (у літні місяці).
Важливо, що справа з організації екомузею в Кривому Розі все більше й активніше просувається із простору мрій та завдань на безпосередню площину, де будуть діяти його об'єкти за безпосередньої участі тих активістів, які тут, на місці зєднання Інгульця із Саксаганню (приблизно в радіусі до п'яти кілометрів від нього) проживають у своїх оселях.
Ось чому так радіють організатори кожній людині, яка долучається до цієї справи з метою її розвитку й поширення інформації серед криворіжців. На жаль, мушу відзначити дуже слабенький рівень інформування з боку так званих комунальних ЗМІ у Кривому Розі про перебіг подій з організації першого далеко не тільки в нашій області екомузею. Якщо ж говорити про самих активістів, то коло їх розширюється, а сам ареал музейного простору активно досліджується. Одні активісти залучаються до роботи частіше, інші – рідше. Та взаємообмін думок все зростає і зростає. Крім того, збираються матеріали як для стендів та інших форм, так і для постановки на сайт, аби всі бачили, що відбувається і як ідея екомузею «Оберіг» поступово укорінюється на місцевості, спочатку – на території тільки Центрально-міського району.
У групи є великі сподівання на те, що міська влада буде активніше діяти в напрямку організації музею. Зокрема, - посприяє розвитку цієї справи як інформативно, так і в ресурсному плані.














Сергій ЗІНЧЕНКО,
Фото автора