 НЕ ПАМ’ЯТАЮ, щоб колись раніше мені було так гидко на душі перед виборами. Та й взагалі, люди геть роз’єднані, кожен – у своїх, здається, нерозв’язних проблемах, і вони особливо не переймаються тим, що відбувається в політичному житті країни. А я проглянув нещодавно список із кандидатів до Криворізької міської ради – і не знайшов там (крім двох-трьох прізвищ) майже нікого, хто насправді був би готовий не тільки на словах, а й на ділі, відстояти (захистити) мої права у тій раді як громадянина незалежної Української держави в моєму рідному (ще з діда-прадіда) місті. І я зрозумів, що для мене ці вибори – чужі. Та й не тільки для мене. Вони, вважаю, є чужими для українського народу в цілому.
Зокрема, про те, що сам закон не сприяє демократичній процедурі проведення виборів, кажуть фахівці. Причому – неабиякі. Для прикладу я тут наведу деякі думки заступника голови ЦВК України Андрія МАГЕРИ. Так, він вважає, що «чинний закон про місцеві вибори не витримує жодної критики, це найгірший закон із усіх, які тільки були». Продовжуючи його характеризувати, він підкреслює: «Закон побудований таким чином, щоб створити преференції одним політичним силам і поставити, м’яко кажучи, в дуже незручне становище деякі інші: партії так званої опозиції».
До того ж, не будемо забувати про те, що на нинішніх виборах громадськість (за винятком приблизно 4-х відсотків її, що є членами різних партій) фактично повністю відсторонена від найменшого впливу на виборчий процес, від елементарної участі в них і до ефективного контролю. По-перше, - через те, що громадські організації не можуть висунути своїх кандидатів. По-друге, - що в тому законі про місцеві вибори вони не мають можливості ефективно проводити контроль за ходом виборів. А по-третє (і це найголовніше), - не тільки в Кривому Розі, а взагалі в Україні «четверта влада» (влада громадської думки, яка виявляється в демократичних ЗМІ) реально абсолютно не має змоги контролювати дії перших трьох (особливо – виконавчої). Наприклад, про який такий контроль з боку українського громадянського суспільства можна говорити в Кривому Розі, якщо тут виключно україномовна газета уже поспіль п’ятий рік – лише одна («Промінь Просвіти»), але й вона діє виключно на громадських (на безоплатній основі) засадах?
Тож годі дивуватися тому, що в «захисники-слуги народу» подалися переважно ті, хто прислуговує олігархам, не поважає все українське, а ще – з метою збагачення на базі використання в найближчому майбутньому адмінресурсу. Не дивно при цьому, що місто просто-таки потопає в плакатах із обличчями численних кандидатів, 
які часто розміщені поряд із кричущо безграмотною рекламою різних товарів (на світлині).
Тому я вже сьогодні можу уявити свого роду «славний портретик» так званого самоврядування. І, споглядаючи його, я відчуваю лише одне досить гостре бажання: якомога швидше поміркувати, як захиститися від такої влади. А ще – як організувати ефективний спротив тому трьохголовому монстру, що незабаром на очах у всіх утвориться на місцевому рівні: і в районах, і в місті, і в області.
Сергій ЗІНЧЕНКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
