 Серце болить і просить про спротив. Благає заради цього набратися сил і торкнутися найпотаємніших глибин українства. Це там, де непереможна краса творчості живе, де коріння нашої живучості і нескореності всіляким агресорам та вандалам. Тож і приходимо до великого Кобзаря, який осягнув і оспівав сутність України.
В суботу і в неділю, на Трійцю, група активістів із Києва, Кривого Рогу, Донецька, Полтави та з інших міст України вирушила до Криму: туди, де сьогодні діяльна духовна підтримка найнеобхідніша. За ініціативою всеукраїнської організації „Рух добровольців „Простір свободи” у Севастополі і в Сімферополі відбулася акція „Чому не йде Апостол правди і науки?”.
Адже саме того дня, 23 травня 2010 року, мав статися справді рідкісний випадок: святкування Трійці всіма християнськими конфесіями. Тож організатори акції і замислили у цей день єднання, який мав прийти після дня перепоховання тіла Кобзаря, 22 травня, принести дух (вогонь) його творчості в ту частину сьогоднішньої молодої Української держави, де українству найважче. Тому біля пам’ятників Тарасу ШЕВЧЕНКУ у Севастополі та в Сімферополі, запаливши свічки від вогника, привезеного з Тарасової гори біля Канева, учасники акції читали його «Заповіт» 12-ма мовами світу, а також читали інші вірші поета й співали пісні на написані ним слова.
Ось як організатори, «Простір свободи» під керівництвом координатора Тараса ШАМАЙДИ, бачать свій задум, викладений на сайті організації www.dobrovol.org:
«Багато років люди чекають лідера і вчителя, який їх ощасливить. Сильним світу цього вигідно, щоб його чекали, а разом з ним - «стабільності» й «порядку», «хліба й видовищ». Вигідно, щоб за правду вважали її протилежність, щоб люди не чули власного голосу і не вірили власному серцю.
Але чи звідти ми чекаємо?
Те нове, що може вести людей у майбутнє – не зі світу. Саме на це натякав ШЕВЧЕНКО. «Апостол правди і науки…» – це сама людяність, яка живе в кожному з нас і яка була найвищою цінністю для поета. Цього апостола правди кожен має пробудити в собі. Пробуджується він лише тоді, коли ми починаємо усвідомлювати, що є неправдою – в нас і поза нами. А, усвідомлюючи, - починаємо робити дуже невигідну у всі часи справу: називати речі своїми іменами. Апостол правди прийде до нас лише з нас самих, якщо ми по краплі вичавимо з себе і з своєї країни «кров ворожу», про яку писав ШЕВЧЕНКО в своєму «Заповіті». Саме так, звільняючись від ворожого Людині начала в собі, в своїй країні і всьому людстві, люди можуть піднятися «до самого Бога молитися…», назустріч Духові, дарованому святом Трійці.
Кожна людина може бути у світі співтворцем настільки, наскільки вона знаходить власну індивідуальність, а відтак – і творчі сили. Кожна людина може бути апостолом настільки, наскільки знаходить у собі правдивість, а відтак - несе у світ людяність. Візьміть у руки «Кобзар», розгорніть його і уважно прочитайте перший вірш, що потрапить на очі. Ви переконаєтеся, що ШЕВЧЕНКО писав насамперед про це».
Крім того, «Рух добровольців «Простір свободи» підкреслював, що ця акція буде «вільною від партійної пропаганди й мітингування. Її організатори прагнуть, щоб сучасники перейнялися духом ШЕВЧЕНКОВОГО слова і по-новому прочитали його поезію».
Все так і сталося. А криворіжців до акції долучилося чи не найбільше: з півтора десятка. Вони представляли міське об’єднання «Просвіта», організацію «Спілка офіцерів України» і козаків Інгульської паланки Війська Запорозького низового. І приємно було, що нам привітно сигналили автомобілі, що підходили зворушені кримці й дякували за те, що побачили і почули. Значить, крок зроблено у справді потрібному напрямку. Тож підемо і далі разом, чи не так?
Сергій ЗІНЧЕНКО НА СВІТЛИНАХ: 
«Просвіта» й інші учасники в Севастополі біля пам’ятника; 
на асфальті діями учасників відбувається єднання кольорів; 
читають вірші біля пам’ятника в Сімферополі; 
біля пам’ятника в Севастополі.
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
