Головна » 2010»Жовтень»16 » «Бандерівці» не йшли на Москву, а захищали свою землю» (відео СОУ-ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ)
20:05
«Бандерівці» не йшли на Москву, а захищали свою землю» (відео СОУ-ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ)
На запитання нашого кореспондента відповідає Григорій Артемович ЧЕПКИЙ (на світлині), родом із Харківщини. Це фронтовик, підполковник у відставці, у війську – із 1940 року. Війну пройшов на посаді начальника артпостачання полку. Починав від Ростова-на- Дону. Кубані (Кущівка). Перемогу зустрів у Австрії (м. Грац). - Мої погляди такі. Передусім, то була війна і там (волею чи без волі) все було, але ж треба мати на увазі, що так звані бандерівці (я такого слова не застосовую але їх так називають то і я так кажу) не йшли на Москву, не йшли на ще якесь місто російське і даже на українське не йшли, вони захищали свою територію, свою землю. Бо наші (про радянські війська) як першій раз попали туди, дуже багато наробили шкоди, і бандерівці вже знали, що буде … що буде, як прийде «червона армія». Тому вони захищали свою територію. Вони захищали і від німців, і від радянських військ. Оце що я особливо хотів би сказати. - Як ви думаєте, чи може сьогодні відбутися примирення? - Ні, воно не відбудеться. Бо росіяни… (тобто, я хочу сказати: ті, хто вважає себе російськими, а знаходяться на Україні, вони настроєні дуже агресивно, вони не хотять ніякого примирення, їм тільки хочеться воювати». - А ви зустрічалися хоч раз із вояками УПА? - Ні, не доводилося. - А хотілося хоч раз зустрітися і відчути безпосередньо тих людей? - Ну, звичайно…Що я, правда, хотів ще сказати.. Що пропаганда була така, що я в ті часи був теж на стороні (проти УПА), і як би мене послали проти них воювати, то воював би так, як положено. Але ж це тільки прийшло до мене, до мого розуму (має на увазі розуміння, примирення – П.Л.) тільки після закінчення війни, коли проаналізував, коли все побачив. Ось тоді зрозумів, що не те … - Сьогодні Ви вже в іншій державі. Ви активно відстоюєте свої права і на національному рівні Вам їх не вдається захистити. Ви звернулися вже до міжнародного суду з прав людини у Страсбурзі. Чи можна любити таку державу - По-перше, я - українець, в душі – українець, і Україна - моя держава. Це вже куди б воно не йшло. А по-друге, – не держава, а керівництво держави не те . Ось в чому суть… І якщо солі на столі немає,… то це залежить від дуже конкретної людини, то є не гріх держави…
(Повністю відеозапис інтерв’ю - в Інтернеті за адресою: http://www.youtube.com/watch?v=yXeHk46rpNY&feature=iv&annotation_id=annotation_751646 )
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
