Знову свято
НЕЗАЛЕЖНОСТІ Української держави ми маємо зустрічати засмученими, оскільки
бачимо, що повсюдно українці себе відчувають незахищеними, а чиновництво
опікується якимись своїми справами, що все частіше не вдається домогтися правди
ні в судах, ні в прокуратурах, а в засобах масової інформації інформують про
те, що є вигідним тільки для їхніх господарів.
Однак, з огляду на
такий стан речей, усе більше людей починає розуміти ту, здавалось би, просту
істину, що без захисту своїх прав і свобод ніякого відчутного просування по
шляху утвердження демократичних принципів не буде. Вони звертаються в нашу
організацію, в наш часопис із проханням допомогти, а дехто вже з радістю
інформує про свої перемоги в судах у поєдинках з правопорушниками та
порушниками закону. Сьогодні кожен, хто зіштовхувався із байдужістю чиновників,
із невіглаством і нахабством начальства
різного рівня на виробництвах, із безкарністю так званих правоохоронців,
значно частіше приходить до думки, що треба чинити протизаконним діям спротив,
причому робити це настійливо і послідовно. А це означає, що українське
громадянське суспільство набирає активності всупереч усім твердженням про те,
що «наш народ – неподъемный»
Паралельно ж із цими
процесами (і ми це добре відчуваємо) відбувається активізація тих сил, яким не
подобається така співпраця з нами, а тому вони своїми рейдерськими атаками
готові будь-що зупинити нас або ж навіть взагалі знищити нашу організацію чи
підпорядкувати її прислужникам олігархів. Через це годі дивуватися тому факту, що в
місті зусиллями подібного роду рейдерів та їхніх ляльководів створено «чорну»
(незаконно діючу) «Просвіту», яка, використовуючи адміністративний ресурс, хоче
грішним витіснити праведне, біле назвати чорним, і навпаки. Годі дивуватися й
тому, що в місті майже не стало журналістів, а все більше тих, які пишуть на
замовлення. Це такі свого роду «хвостаті професіонали», що вміють добре робити
тільки дві речі: догідливо вимахувати своїми хвостиками перед начальством
різних рівнів та замітати сліди їхніх злодіянь.
І от у цій боротьбі
за те, щоб перемогло світло життя у поєдинку з пітьмою брехні, щоб перемогло живе серце правди (а не намальоване) у
поєдинку з бездушною владою, яка вважає, що керівне крісло – над усе, ми,
українці, таки утвердимо свято незалежності Української держави справді
радісним. Але це буде тільки тоді, коли примусимо чиновників і правоохоронців
служити нам, коли ми будемо ГОСПОДАРЯМИ у своїй державі.
|