Народному Руху України за перебудову у вересні виповниться двадцять років. Ця дата зобов’язує нас згадати ті часи, зупинитися на тому, як «рухівці» діяли в Кривому Розі і на Січеславщині, а також, можливо, проаналізувати, що з того вийшло й наскільки послідовно та ефективно тогочасні активісти-рухівці діють в умовах сьогодення. В цьому числі, для початку, пропонуємо до уваги наших читачів уривок із інтерв’ю Романа МАТУЗКА,  одного з перших керівників цієї організації у Кривому Розі, яке він дав 1990-го року спеціально для газети «Будівник Кривбасу» під заголовком «Не допустити падіння в прірву беззаконня», а автор цих рядків був тоді редактором названої газети.

«НЕ ДОПУСТИТИ ПАДІННЯ В ПРІРВУ БЕЗЗАКОННЯ»

- ЩО ВВАЖАЄТЕ основним у Вашій діяльності в криворізькій організації НРУ? Наскільки це пов’язано з підвищенням матеріального добробуту жителів нашого міста?

- Не може бути матеріального добробуту без політичних, формаційних змін. Сьогодні найголовніше завдання – створити умови досягнення економічної незалежності особи від уряду.

- Чи вважаєте Ви реальним здолати опір місцевої бюрократії демократичним перетворенням, скажімо, протягом року?

- Ні. Для дійсних змін треба змінити існуючу систему влади з ідеологічної на еволюційну. А для зміни законів необхідні відповідні законодавчі акти. Законодавча ж влада -  в руках ідеологічної формації (в руках комуністичної партії, яка формує політичну і економічну системи). Беззаконня законів цієї ідеології довело країну до розрухи в 1920 році і до сучасного стану. І доки влада буде в руках законодавців ідеологічної формації, а не економічної, - ніякі зміни неможливі. Практика 5 років перебудови це виразно показала. «Керований» ринок – це планова директивна економіка. «Розподіл» в «керованому» ринку остаточно знищить існуючу економіку.

- Ви виступаєте за організацію вільних профспілок. А що це реально може дати робітникам, членам трудових колективів у питаннях поліпшення умов праці й побуту на виробництві та в організації змістовного відпочинку?

- Це цікаве запитання. Свого часу я входив до профспілки працівників культури і освіти. Що давали реально ці профспілки своїм членам, окрім збирання коштів? А профспілки, які виникли першими, створювалися як незалежні. Треба подивитися, чого добилися профспілки в розвинутих країнах світу – і матимете відповідь на запитання «що це може дати?» ДО прикладу. Коли у нас в 30-ті роки при існуючих профспілках було створено штучний голодомор і розгорнуто масовий терор, коли в гітлерівській Німеччині існували свої фашистські профспілки, то профспілки США добилися 5-денного робочого тижня з двома вихідними днями.

Свого часу навіть думати про створення незалежних профспілок було небезпечно. Житель нашого міста Е. Крицький за підняте гасло, що закликало до створення незалежних профспілок, відбував покарання 10 років.

- Часто можна чути, що членів руху називають націоналістами, а то ще й людьми, які виступають за все українське всупереч іншим народам, які проживають на території України. Ваше ставлення до цього.

- Питання про націоналізм – це питання філософське. На це запитання дати коротку відповідь неможливо, аби висвітлити всі грані. Завжди знайдуться такі,  які короткою відповіддю будуть незадоволені. Але спробую.

Коли українці боролися проти Польщі і ополячення це добре. Коли українці на боротьбу проти гітлерівської неволі й онімечення – це добре. Коли українці виступили за незалежність України і проти русифікації – це націоналізм. Чи не парадокс? Націоналіст – це патріот не тільки тієї території, де він живе і виріс і яка зветься Батьківщиною, але ще й патріот свого народу, своєї культури, своєї нації. Ви не знайдете в цьому розрізі в світі жодного народу, який би не був націоналістом.