 Просвітяни і частина козаків з Інгульської паланки готувалися до цієї поїздки з добрим настроєм, який спочатку намагалася зіпсувати погода. Так, бо в п’ятницю, 26 червня, наприкінці дня Кривий Ріг накрила злива. Тому частина з нас вимокла до нитки, але після дванадцятої години ночі ми таки вирвалися на трасу, аби на ранок уже бути в Полтаві. І все вийшло: вчасно приїхали, посміхалися назустріч сонцю і, вийшовши із «маршрутки» всі ми під керівництвом голови Криворізького міського обєднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА Миколи КОРОБКА, готувалися до панахиди та скорботної ходи, до відзначення 300-річчя Полтавської битви.
Кілька тисяч людей, справжніх патріотів, які з’їхалися до Полтави з різних кінців України, стали свідками панахиди біля пам’ятника загиблим козакам, потім виступали представники політичних партій і громадськості. Зокрема, зі словом про те, що і як має відбуватися й з приводу чого тут зібралися українці, виступив організатор заходу народний депутат України Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ. Наступальним і піднесеним став також і виступ Олега ТЯГНИБОКА, лідера «свободівців». Було багато державних прапорів, а також – із символікою різних партій: «Во «Свобода», УНП, КУН...
Після того, як відбулося богослужіння й були покладені квіти, всі учасники й присутні на панахиді слідом за священиками вирушили центральними вулицями Полтави: розпочалася скорботна хода, і колона розтягнулася метрів на триста (а то й більше). За цією ходою з цікавістю спостерігали полтавці. Чимало з них були озброєні фотоапаратами чи мобілками із фотопристроями. Реагували ж на просування колони по-різному: одні приязно посміхалися, інші казали погані слова, в основному – здалеку, десь із балконів. Та що б там не було, але дорогою ми час від часу зустрічали біг-борди з написами «МАЗЕПА переміг!». З висоти немилосердно пекло сонце, і я бачив, як нелегко доводиться літнім людям та жінкам. Адже у спеку (коли було до сорока градусів за Цельсієм) пройти приблизно чотири кілометри розпеченим асфальтом – справа далеко й далеко не з легких. Та всі прекрасно розуміли, для чого це робиться: ще жива українська Україна, ще є чимало тих, які готові по-справжньому постояти за Українську державу і повести людей як на протестні акції (якщо знадобиться), так і на організацію численних інших проукраїнських заходів.
Того дня ще було чимало всього, в тому числі – реконструкція самої сутички на полі Полтавської битви. Запам’яталося розгорнення величезного прапору України розміром 40 на 50 метрів, яке здійснювали активісти УНП під керівництвом народного депутата Івана ЗАЙЦЯ, наші просвітяни теж долучилися до цього дійства. А потім криворізька делегація вирушила в село Жуки, що під Полтавою (на запрошення тамтешньої сільради). Там нині споруджується капличка на честь гетьмана МАЗЕПИ, і її планують відкрити 24 серпня, в день 18-ї річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ Української держави. Є також інформація, що там з цієї нагоди має бути Президент України Віктор ЮЩЕНКО.
Відпочивали у великому наметі на березі ставка, посеред мальовничої природи Полтавщини. Другого дня готували кашу, спілкувалися з місцевими патріотично налаштованими активістами на чолі з головою сільської ради ….. ПУЗИРЕМ. Чесно кажучи (і такою була не тільки моя думка) не хотілося звідти їхати, а хоча б іще кілька днів поспілкуватися з гостинними господарями, подихати чистим свіжим повітрям. Та ми ж знали, що їхали сюди не заради самого відпочинку. А тому після обіду знову вирушили до Полтави з метою відвідати музей історії Полтавської битви. І нам (попри присутність численних делегацій) вдалося це зробити. Більше того, просвітянка Олена МАКОВІЙ (вона працює редактором радіомовлення Криворізького міського державного об’єднання телебачення і радіомовлення) взяла навіть коротке інтерв’ю у двох представників делегації зі Швеції: у історика Єйнара ЛЮТА та в його доньки Сесілії.
Під час цієї дводенної поїздки до Полтави (крім участі в заходах і спілкування з господарями в Полтаві і в Жуках) також вирішували й справи пов’язані з діяльністю нашого обєднання у протистоянні рейдерам, які своїми діями можуть привести до розколу просвітянського руху й перетворення його в таку собі напівбюрократичну діяльність, малозрозумілу для українців.
Поверталися у доброму настрої і з розгорнутими планами на найближче майбутнє, прибули до Кривого Рогу на День Конституції України, 28 червня, коли ще не зайшло сонце.
Сергій ЗІНЧЕНКО
На світлинах: 
ми уже в Полтаві, біля маршрутки (зліва направо) заступники голови Криворізького міського об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА Петро ЛИСЕНКО і Володимир НАЛУЖНИЙ; 
прапор – як море, заступник голови Криворізької «Просвіти» Олександр ЧИЖИКОВ теж розгортає прапор України. 
підписання заяви-звернення в Міністерство юстиції України, (зліва направо) заступник голови Криворізької «Просвіти» Володимир НАЛУЖНИЙ, голова Криворізької «Просвіти» Микола КОРОБКО, голова Верхньодніпровського районного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса ШЕВЧЕНКА Михайло СИМОНЕНКО;
частина криворізької делегації підготувалася до участі в заході, присвяченому 300-річчю Полтавської битви; 
голова сільради … ПУЗИР розповідає криворізьким просвітянам про те, що із замисленого вже вдалося здійснити в Жуках.
Фото автора.
Відео "Просвіта - Кривий Ріг"
Автор Петро Лисенко
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
