 30 червня в редакцію часопису «Промінь Просвіти» завітав гість із далекої Америки: Григорій ЯРЕМЕНКО. Зайшов, бо зацікавився газетою і самою організацією, сайти яких знайшов у інтернеті. За його словами, він до свого емігрування в США, 24 роки жив у Кривому Розі, 23 з яких працював викладачем у гірничорудному інституті на кафедрі іноземних мов. І останні п’ять років був завідувачем цієї кафедри, є кандидатом педагогічних наук. Нині він в Америці працює в інституті іноземних мов і викладає там російську мову.
На його прохання редакція дала згоду надсилати йому нашу газету, а він дав інтерв’ю кореспонденту нашої газети і одночасно – редактору Криворізького державного радіомовлення Олені МАКОВІЙ.
О.МАКОВІЙ:
- А чому викладаєте російську, а не українську?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Я з великим задоволенням викладав би українську, але з цим тепер – проблеми. Бо тільки Україна заявила, що вона відмовляється від атомної зброї, то всіляке зацікавлення зникло. Тому й викладаю російську.
О.МАКОВІЙ:
- А чи важко пристосовуватися українцям до життя в умовах Америки?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Я б сказав: нелегко. І тут багато є причин. Найперша: щоб знайти добру роботу, треба знати англійську мову. А багато якраз мови й не знає. Друге: треба мати такий фах, який там підходить, який хочуть американці. І третє: там своя культура і свої традиції. Тож коли ми, так би мовити, приходимо у чужий монастир зі своїм статутом, то це погано тільки для нас, українців, які туди приїхали. Треба трохи змінитися. Можливо, - навіть характер дещо змінити.
О.МАКОВІЙ:
- Нині є у Вас в Америці друзі?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Так, друзів у мене багато, різних, вони з самого початку були. Серед них – багато українців, криворіжців. І зараз я їх представляю, даючи інтерв’ю Вашій газеті. Серед друзів є також багато американців. Це і мої колеги, і ті, з котрими я познайомився тут. Вони мені допомагали, і я радий з ними зустрічатися й спілкуватися. Та й взагалі зацікавлення тим простором, що колись був СРСР, дуже велике. Вони цікавляться й ставляться дуже добре, між іншим. Навіть з початку 90-х років, коли була ейфорія від того, що американська демократія перемогла той авторитарний режим, вони дуже цінували високу культуру. ДОСТОЄВСЬКИЙ, ТОЛСТОЙ, ЧАЙКОВСЬКИЙ – це для них великі авторитети. І вони навіть пишалися тим, що перемогли такого ворога: культурного, сильного. Тому що чим сильніший був ворог, якого ти переміг, тим більша тобі шана.
О.МАКОВІЙ:
- Пане Григорію, чи брали Ви участь у виборах?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Так, звичайно. Я – громадянин Сполучених Штатів Америки, брав участь у виборах і голосував за Барака ОБАМУ, бо вважав, що він був кращим кандидатом, ніж його суперник.
О.МАКОВІЙ:
- В чому полягають особливості американських виборів? Чим вони відрізняються від виборів в Україні?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- По-перше, те, що вони відбуваються у вівторок, а не в неділю. Люди приходять у вільний від роботи час, але активність все одно велика. Особливо минулого року, на моїй пам’яті, вони це робили з великим ентузіазмом. Багато дуже підтримували Хілларі КЛІНТОН, в тому числі – і я. То я пізніше вже почав підтримувати Барака ОБАМУ, коли вона вже вибула з тієї гонки. На виборах немає такої обстановки свята (як це було у нас за радянських часів, коли продавалось щось таке, чого не всюди купиш, коли оркестри грали…). Звичайна ділова обстановка: люди прийшли, проголосували й пішли. Тільки з голосуванням – трошки інакше, інша процедура. Бо все робиться на комп’ютерах. Люди стоять у черзі, і якщо Ваша черга надійшла, то Вас приводять до комп’ютера, і Ви там уже натискуєте на ті ґудзики, які відповідають Вашим вподобанням, Вашому вибору. Так що ніяких там папірців немає, все – на комп’ютері.
О.МАКОВІЙ:
- У нас нині актуальна тема відносин Україна-НАТО. Як Ви ставитеся сьогодні до цього?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Я вважаю, що з недавніх пір все стало гірше, ніж виглядало до тих пір. НАТО якось перестало цікавитися Україною, і Росія, мабуть, торжествує, бо вона цього й хотіла. І НАТО зараз повернулося до Росії, зараз у них будуть проводитися навчання військові разом. Про те, щоб Україна проводила з НАТО маневри, розмова була, але питання це дебатується, і я не впевнений, що вони будуть. Тож відбулося погіршення, і американські українці цим дуже схвильовані, їм це не подобається. Особливо - тим українцям, які нині живуть в Америці (але не ті, що зараз приїхали, а ті, що приїхали за часів Другої сватової війни і пізніше). Вони всі – великі патріоти. Для них Україна – це все: найкращі люди, найкраща країна… Вони ці теми завжди обговорюють і висловлюють свої сподівання, а тому зараз – трохи розчаровані.
О.МАКОВІЙ:
- Пане Григорію, Ви займаєтеся і літературною творчістю?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- Так, я тут випустив свою збірку віршів: якраз коли виїздив із Кривого Рогу. А тепер я все більше займаюся прозою. Та й взагалі в Америці дуже таке погане ставлення до віршів і збоку самих поетів, і збоку читачів. Бо вони геть забули про класичну форму, про риму, про ритм… Є щось таке схоже на вірші в прозі, на те, що колись Іван ТУРГЄНЄВ писав, але він писав красивіше… І коли мені поети кажуть: «Що за люди стали? Не хочуть нас читать?..», то я відповідаю: «А ви ж не хочете писать, бо ви покинули форму класичну».
О. МАКОВІЙ:
- І яку мала назву Ваша збірка?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- «Я ворую любовь». Вона вийшла тут, у Кривому Розі. Тут був такий літературний журнал «Саксагань». Іноді він видавав збірки віршів, в тому числі – видав і мої.
О.МАКОВІЙ:
- А які у Вас плани щодо прози?
Г.ЯРЕМЕНКО:
- У мене є багато матеріалів про Кривий Ріг під час громадянської війни, про людей, які тоді жили тут, але потім – потрапили на Захід. Я з ними познайомився вже в Америці. І от цікаве їхнє життя, їх ставлення до України. Вони приїздили сюди, їх і по телебаченню показували, вони активно висловлювали свою точку зору на те, що відбувається в Україні. І я думаю, що дуже мало знають тут, як українці живуть в Америці. Мені здається, що про це їм буде цікаво прочитати. І я про це напишу обов’язково українською мовою і буду книгу друкувати тут. Бо вона потрібна в Україні. Бо, скажімо, для американців усе те – не таке цікаве й близьке, для росіян – це щось таке, що їх навіть дратує, а от українцям така книга потрібна.
НА світлині: Григорій ЯРЕМЕНКО дає інтерв’ю газеті «Промінь Просвіти».
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
