- Якими були причини, що спонукали Івана МАЗЕПУ перейти на бік Карла ХІІ у 1708 році?
Як відомо, після переходу І.МАЗЕПИ 28 жовтня 1708 року на бік шведського короля Карла ХІІ гетьман одразу ж відправив стародубському полковнику І.СКОРОПАДСЬКОМУ листа, в якому власноруч виклав причини, що спонукали його на цей крок: «…віддавна ворожа влада московська останнім часом має намір забрати під своє володіння малоросійські міста, пограбувати й вигнати з них обивателів і наповнити їх своїми військами… прибрати до своїх рук гетьмана, генеральних старшин, полковників і запровадити в тиранську неволю, затим усіх козаків перетворити на драгунів, стерти зовсім зі світу ім’я запорозьке й поневолити навіки весь малоросійський народ».
Тобто причинами досить неочікуваного і для української людяності, і для московської влади переходу українського гетьмана зі старшиною та військом на бік Карла ХІІ було очевидне порушення Московською державою прав і вольностей Війська Запорозького, обмеження гетьманської влади, введення в українські міста московських військових залог та гарнізонів, ліквідація козацького війська або перетворення його на регулярні драгунські полки, перетворення козацької старшини на служилих дворян, ліквідація етнічної окремішності українців шляхом асиміляції останніх тощо. Протистояти впровадженню Московською державою цих та інших реформ в Україні-Гетьманщині І.МАЗЕПА відомими та доступними йому засобами вже не міг, тому під тиском старшини та при її підтримці наважився на повстання.
- Що стало приводом для розриву між українським гетьманом та московським царем?
В історичній літературі, присвяченій подіям 1707-1708 рр. загальновідомою є відповідь Петра І на прохання І.МАЗЕПИ надати йому хоча б 10 тисяч війська для захисту на випадок, якщо Карл ХІІ піде на Україну. Цар тоді відповів, що не може дати й 10 чоловік, і це не лише образило гетьмана, але й дало йому формальну підставу вважати таку відповідь порушенням зобов’язань сюзерена (царя) щодо свого васала (гетьмана) і фактично розв’язало останньому руки. Саме після наради у Жовклі (жовтень 1707 р.), де сталася ця подія, І.МАЗЕПА активізував свої контакти з С.ЛЕЩИНСЬКИМ та Карлом ХІІ. Крім цього загальновідомого факту, ще існував лист Петра І до І.МАЗЕПИ, зміст якого підтверджує позицію царя і не залишає гетьману й Україні жодного шансу уникнути військових дій на своїй території, а також інших наслідків війни. Петро І цілком свідомо й рішуче був налаштований на те, щоб використати Україну як розмінну карту в його власній грі. Цар вважав, що в разі приходу шведів в Україну гетьманові з військом слід чинити на власний розсуд та оборонятися самостійно. А якщо суперник піде під Смоленськ, тоді за царським указом гетьманові слід прибути до білоцерківської фортеці, куди буде надіслано кілька додаткових піхотних та драгунських полків для оборони інтересів російської держави. Отже, приводом для переходу гетьмана І.МАЗЕПИ на бік шведського короля стала відмова царя Петра боронити українські території, як того вимагали договірні зобов’язання між Україною-Гетьманщиною та Московською державою.
Ольга КОВАЛЕВСЬКА, історик. (Зазначена книга схвалена для використання в навчально-виховному процесі комісією суспільствознавчих дисциплін Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України).
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
