Підтримуючи стурбованість громадськості, хочу зауважити, що для того щоб, у першу чергу, зберегти і вшанувати пам'ять про героїв нашого Сталевого батальйону та про його героїчний бойовий шлях, варто підійти до цієї справи не на емоціях, а з великим почуттям відповідальності.

1.
Той громадський сегмент Криворіжжя, який береться за цю справу, повинен розуміти, у першу чергу, як виник 40- БТО «Кривбас». Процедура ж створення нашого 40-го, «Кривбасу», не відрізняється від інших батальйо́нів територіа́льної оборо́ни (БТрО) в Україні, які були створені в травні 2014 року в областях України у відповідності з Законами України «Про оборону України», «Про затвердження Указу Президента України „Про часткову мобілізацію» та згідно з Указом Президента України «Про затвердження Положення про територіальну оборону України». Батальйони ТрО входять до складу Збройних сил України (ЗСУ) і підпорядковуються Міністерству оборони України, а також - головам обласних державних адміністрацій, на території яких вони були сформовані. Голови облдержадміністрацій (як голови рад оборони областей) здійснюють керівництво батальйонами територіальної оборони в обласній зоні ТрО; Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу, командувачі військ оперативних командувань керують підрозділами ТрО у військово-сухопутних зонах відповідальності.
Окремо треба зауважити, що заходи з комплектуванню та забезпечення батальйонів матеріально-технічними засобами, озброєнням і військовою технікою проводять обласні військові комісаріати за рахунок коштів обласних бюджетів та благодійників. Тому варто розуміти стурбованість місцевих громадських активістів щодо долі 40- БТО «Кривбас», але і не забувати, що батальйон не є у чистому вигляді добровольчим батальйоном.

2.
Створення, функціонування, бойове застосування, реорганізація, ліквідація… батальйону відбувалися суто на підставі рішень вищого командування та керівництва держави.
Основні рішення з цього приводу мають обмеження для доступу до інформації про ці рішення. Для правильного і фахового захисту 40-го БТО в цьому плані варто спиратися на рекомендації експертів, що володіють певними знаннями і вмінням правозахисту в безпосередньо у військових формуваннях та силових структурах. Які, до того ж, мають можливості впливати на рішення найвищого рівня в державі. Тобто, однієї громадської стурбованості, емоцій і переживань тут буде замало. А започаткувати цей фаховий процес можна з проведення круглих столів, науково-практичних конференцій із запрошенням до активної участі в цих заходах саме такої якості фахівців і експертів.
Тут є над чим попрацювати не тільки громадськості та фахівцям-історикам, але й правникам, юристам, правоохоронцям і, звичайно ж, парламентарям. Але в першу чергу , - військовим професіоналам (як на державному рівні так і на рівні регіону). Це питання комплектування, забезпечення та відповідальності за рішення, що приймаються.

3.
Виходячи з того, що вже пережив батальйон і який досвід він отримав (Іловайськ, Дебальцеве…) зрозуміло, що батальйон має певні зміни в своєму складі. Існувати в першопочатковому стані він уже просто не зможе.. А ось питання збереження назви та архівів батальйону - це питання №1 за будь яких обставин. Не можна навіть думки допускати про те, що хоч один документ або свідчення про дії батальйону можуть бути знищени або якось зникнуть самі по собі. Громадськість повинна створити архів свого Сталевого батальйону, який за формальними ознаками не є добровольчим батальйоном, але є таким за своєю суттю.
Стосовно ж самих хлопців (офіцерів, сержантів і солдат) батальйону, які залишаються в збройних силах і далі прагнуть захищати Україну, варто прийняти рішення про їх спільну (у складі одного й того ж підрозділу) подальшу службу.
За інформацією, якою володію на сьогодні, можу повідомити, що зараз кривбасівцям надано можливість проходити службу за контрактом у інших підрозділах і частинах ЗСУ. Також уже майже сформований підрозділ спеціального призначення, ядром якого стали офіцери, сержанти та солдати саме нашого , 40-го батальйону «Кривбас».
Стосовно ж пошуку зниклих безвісти, повернення тіл загиблих, реабілітації поранених, психологічної реабілітації тих, що отримали психічні проблеми, а також - турботи про вдів, сиріт та про інше, зрозуміло, що громадськість повинна це негайно брати під свою опіку і не спускати на гальмах. Якщо ми зможемо спільно у всіх цих напрямках ефективно діяти, то ім’я 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас», Сталевого батальйону, не тільки не буде забуте, а й з’явиться в багатьох іпостасях: у назвах не одного військового підрозділу та військової частини, у назвах меморіалів, музеїв, вулиць, проспектів, алей, скверів, майданів, установ з реабілітації та допомоги військовим і їхнім сім’ям, у документальних та художніх фільмах. І обов’язково - у піснях, у віршах і в прозі.

Петро ЛИСЕНКО,
член виконкому Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України», заступник голови Криворізького міського правозахисного товариства, полковник.