Головна » 2013 » Серпень » 7 » Художник Юрій КАЧКІН, захисник Андріївського узвозу, в житті і в космосі своєї творчості
17:30 Художник Юрій КАЧКІН, захисник Андріївського узвозу, в житті і в космосі своєї творчості |
 Змінюють одне одного роки й пори року, над світом пролітають вітри й урагани, стихія випробовує людей і людське житло на міцність, а кожен із нас під високим небом у повсякденній метушні, заклопотаний своїм, буденним, часто не використовує можливості заглибитися всією душею у прекрасне, у неповторне. Щоб знайти там своє місце у безкрайньому Всесвіті, щоб віднайти енергію для свого подальшого, наповненого творчістю у єднанні з природою, життя. Український художник Юрій КАЧКІН – із тих, що такі можливості єднання з прекрасним намагається не втрачати. Тому й не дивно, що попри сьогоднішні складні умови проживання в столиці, він, уродженець Дніпропетровщини, – постійно у польоті високої творчості, а його картини – не тільки в музеях України й тут же – у приватних колекціях, а розкидані фактично по всьому світу, у різних-різних країнах…
А все починалося там, де кипіли життям рослин і тварин українські плавні, де навесні все навколо було залите водою: здавалося, цілий ліс стояв у воді, в тому числі, - з вербами більше двох метрів у обхваті… А потім плавні затопили і з’явилося Каховське море. І Юрко, коли ще був маленьким, гойдався на хвилях у баркасі разом із батьком, який був справжнім моряком. Риболов, як він сам тепер зізнається, був з нього такий собі, а от малювати любив змалечку, і у нього (це бачили й однокласники, й сусіди) це виходило справді чудово. Тому там, у рідному Марганці, йому мама і дозволила малювати на кухні, яка була невеличкою: приблизно десь три на три метри.
Процес зростання як художника у нього відбувався час від часу з поштовхами, які виносили його на чергове, нове, коло розвитку: все ближче й ближче до сонця, до відчуття всім серцем єднання землі і неба у суміші кольорів, які складалися в образи, в фігури, в неповторні ансамблі гри фарб і сонячного світла, котре бачило на його полотнах щедро засіяні поля із мрій… Спочатку це була вчителька з малювання у школі, яка одночасно викладала і російську мову та літературу, потім – викладачка англійської мови і естетики у технікумі, дід якої був справжнім генералом, а ще пізніше, у армії, не останню роль зіграв начальник політвідділу дивізії…
І от на цій порі життя треба зробити коротку зупинку. Для чого? А хоча б для того, аби констатувати: відбулася зустріч космосу його творчості із тим, який «борознили» справжні космонавти на кораблях. І це не фантастика, а жива правда: Бо Юрій КАЧКІН проходив службу в армії під Москвою: був оператором космічного зв’язку. Де? – А саме там, у центрі управління супутниковим зв’язком. Він там багато малював, зустрічався з художниками, відвідував музеї в Москві і з великою цікавістю і душевним трепетом вглядався у живі полотна справжніх майстрів.
А після армії, коли Юрій повернувся в рідне місто й працював у художній майстерні, в його житті відбувся корінний поворот: він зустрів свою Музу і Кохану на ім’я Ірина. Саме вона й стала тією людиною, яку можна назвати Другом з великої літери. Крім того, вона стала і дружиною, і продюсером його творчості в у космосі його нескінченних фантазій, що потім ставали довершеними образами на картинах, яких на сьогодні уже тисячі…
Юрій КАЧКІН багато малював у рідних місцях, там, де була колись Томаківська Січ, малював у Києві, у Вільнюсі, у інших містах… Але в останні роки, починаючи з 2004-го, його полонив Київ, бо переважно тільки в ньому він малює під відкритим небом, часто – у незвичних умовах багатолюддя: рік за роком. І таких робіт – багато-багато сотень. "Андріївський узвіз та його мешканці” – таку назву має один із його найпотужніших і найпомітніших циклів. З Андріївським узвозом протягом останніх років пов’язане його життя і його боротьба в ньому за красу проти потворного. Разом з іншими киянами він став одним із захисників цієї знаменитої на весь світ вулиці, яку нерозумні представники влади й бізнесу хотіли перетворити у якийсь модерновий непотріб. Та все-таки поки що відстояли, хоча така загроза остаточно ще не минула. Тому час від часу, дивлячись на архітектуру міста, яка набуває негативних змін, перефразовуючи слова пісні, теж відомої на весь світ, просто із самого серця виривається: «Що з тобою зробили, Києве мій?!!»…
Світло, духовність, ілюзія високого польоту посеред казкових мрій – такі відчуття виникають, коли входиш у світ картин Юрія КАЧКІНА, особливо ж - у той, де куполи церков Софії Київської, Андріївської церкви та багатьох інших. Його роботи, повторюю, розкидані по всьому світу. Але передусім, - в Музеї історії Києва, в Меморіальному музеї М. ГРУШЕВСЬКОГО, в музеї М.ЧЮРЛЬОНІСА в Литві, в колекціях-зібраннях наукової, політичної і, звичайно ж, культурної еліти різних країн. Його ім’я вже занесено до енциклопедії, яка нині виходить у світ том за томом, картини побували на численних виставках, у Києві і в Москві, які можна довго перераховувати…
Та найголовніше – не це все. А те, що поряд із ним – його Муза, Друг і Кохана, свідок і учасник його творчості й боротьби між світлом і пітьмою за утвердження високих і сонячних ідеалів духовності.. Вони разом – як та хатка-оберіг на землі українській: бережуть і захищають одне одного і наші права бути вільними й красивими в духовних пошуках на шляху до істини. Найголовніше – й те, що є цей світ із високим небом, який можна малювати у всіх його іпостасях під музику великих ВЕРДІ, БАХА, БЕРЛІОЗА… Або ж – просто під музику життя, прямо на Андріївському узвозі біля церкви, де стоїть знаменитий на увесь цей світ Михайло БУЛГАКОВ. Тому творчий політ Майстра і його Музи продовжується…
Сергій ЗІНЧЕНКО
НА СВІТЛИНАХ:
художник Юрій КАЧКІН і його Муза;
«Андріївський узвіз»;
червоні маки на землі Томаківської Січі.
|
|
Категорія: ПРОСВІТА-КРИВИЙ РІГ |
Переглядів: 1254 |
Додав: pprosvita
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
