Ми зараз переживаємо випробування. І не треба думати, що ми знаходимося у якомусь безвихідному стані. Ні, це Україна, і ми з нею, проходимо випробування на зрілість: достойний український народ мати свою державу чи недостойний? Якщо ми не будемо діяти, то це означатиме, що ми – недостойні сини України, бо ми не в змозі захистити її територію, її культуру, її мову. А ми повинні показати не на словах, а на ділі, що ми Україну нікому й ніколи не віддамо.

Бог дав кожній людині розум, і розумом цим вона повинна керуватися у своєму житті: у повсякденному, у державному, у суспільному. І ми повинні знати через наш розум, хто і до чого веде: до втрати Україною незалежності чи навпаки - до зміцнення.

Церква не може за Законом вести політичну боротьбу за того чи іншого кандидата, але Церкві не заборонено (а навпаки – це її обов’язок) підігрівати любов до України, любов до свого народу. Людина, яка живе в Україні, їсть її хліб, п’є її воду і не любить цю землю, це – грішник, який повинен усвідомити, що він стоїть на кривій дорозі. А ми повинні йти прямою дорогою. А пряма дорога – це захист нашої незалежної Української держави.

ФІЛАРЕТ,
Святіший Патріарх Київської і всієї Руси - України.