Він загинув, розстріляний після арешту гітлерівцями в лютому 1942 року, але до цього часу його пам'ять у Кривому Розі не вшановано. Так само, як інших героїв за національне визволення: воїнів ОУН-УПА, теж розстріляних гітлерівцями.

Нижче ми подаємо дві світлини, на яких у сканованому вигляді продемонстровані два документи:

лист від сина Михайла ПРОНЧЕНКА Анатолія до Валентини КРИВДИ, просвітянки і на той час голови Криворізької міської організації політичної партії Конгрес Українських Націоналістів (КУН),

і вірш, їй же присвячений. Зокрема, у своєму листі, датованому 27 лютим 2003 року, зазначається: «Нас об’єднує не тільки спільна Справа, а й пам'ять мого батька, якого Ти славиш, як рідного. Тож вважаю Тебе за сестричку рідну. Пиши все про своє життя і справи».