Коли до Кривого Рогу приїздять якісь високопоставлені гості, то їм місцеві керівники показують те, чим, на їхній погляд, можна пишатися. А бруд, брехня, імітація бурхливої діяльності з метою розбудови незалежної України – все це залишається десь осторонь, непоміченим. Хіба що дехто з гостей має попередню чітку інформацію про те, що тут насправді відбувається… Але з цим важко. У всякому разі, в місцевих газетах, які можна придбати в кіосках (а тим більше – по місцевому телебаченню) того справді правдивого знайти вдасться небагато. Бо зазвичай всюди місцеві керівники диктують своє бачення. Але ж вони звикли їздити на дорогих і комфортних для тіла авто. А з вікон тих авто все наче зовні вигляядає не гірше, ніж у інших містах. Та й чи насправді тих керівників цікавить, як люди живуть? Навряд. Бо своя кишеня – ближче.
Та коли б ці місцеві високопосадовці у своїх дорогущих костюмах та черевиках пройшлися тими тротуарами, якими ходять криворіжці (часто – неосвітленими або малоосвітленими вулицями) та кілька разів полетііли б з усього розгону на той вищерблений асфальт або на каміння, зламавши собі ноги і втративши чимало крові внаслідок тих падінь, то вони б (я впевнений) хоч трошечки задумалися б над життям тих, яким вони мають служити і на чиї гроші живуть-працюють у своїх просторих кабінетах.
А от вичитати щось правдиве в цьому місті в якійсь газеті українською мовою (а не державною мовою окупанта України) їм навряд чи вдасться. Бо єдину україномовну в Кривому Розі газету в кіосках не продають, а передплатити її неможливо («завдяки» старанням декого з місцевих керівників та їх «вірних друзів» із «опозиції» (партії «ВО «Бвтьківщина», НРУ та інших), що ще більше п’яти років тому почали «штурмувати» місцеву «Просвіту» і її газету й ледве-ледве не знищили.
Ще з часів Радянського Союзу було відомо про те, що чи не найбрудніші міста – це Кривий Ріг і Маріуполь. Швидше за все, так воно на сьогодні й залишилося. Тільки дуже істотна різниця в тому, що в Маріуполі ще зовсім недавно господарювали терористи з волі окупантів, а Кривий Ріг поки що – у відносно безпечній зоні.
Але бруд у нас поєднується із сучасного штибу рабством і пристосовництвом. Це коли тисячі працівників на великих підприємствах повністю залежні від своїх господарів, а реально незалежних і справді діяльних профспілок – мов кіт наплакав. Люди з усіх сил тримаються за роботу, аби було за щось жити. А тому мовчать і зносять всі утиски з боку начальства. А тим часом відбувається АНТИЛЮСТРАЦІЯ: забруднення (бо люстрація означає очищення). Це коли під різними приводами з трудових колективів витискують тих, які хоч трохи виявляють свою позицію, бо вони мають свою думку про те, що відбувається. І таких працівників, наприклад, уже майже немає в комунальних ЗМІ. То чи можна тоді вести мову про якусь свободу слова як одну із основ демократії? А значить можна припустити, що за таких умов Кривий Ріг просто приречений на бруд і рабство, бо за відсутності свободи слова неможливо провести справедливі вибори, а не вибори з викривленням громадської думки ще на рівні агітації за ті чи інші партії, за тих чи інших кандидатів на високі посади у місцевих адміністраціях.
Це все тривожить людей, які хочуть жити за європейськими зразками (на базі поваги до прав людини), а не за ординськими (де завжди правота на боці того, хто обіймає вищу посаду). Бо такі люди розуміють, що коли немає руху в європейському напрямку, то відбувається рух у напрямку ординському (за сьогочасними мірками – промосковському), який виявив себе повною мірою в підступній агресії проти Україні. Ось чому такий стан речей у Кривому Розі (навіть у загальному вигляді, не опускаючись до рівня конкретики) вигляядає як небезпечний у випадку натиску з боку агресора. І ось чому необхідно якомога швише провести організаційну роботу в місті на базі діяльних проукраїнських організацій з метою проведення ЛЮСТРАЦІЇ як одного з найголовніших завдань Майдану, завдань Революції гідності.
Сергій ЗІНЧЕНКО
|
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
